Двадцять третє
Не передати словами як її кохаю. Всіх мов світу мені не вистачить, щоб описати мої враження коли я бачу її. Я закоханий по самі вуха. Ніколи в житті я ще не відчував такого.
Вранці йдемо в універ, по дорозі заскочили в кафе, перекусили. Я тримаю її за руку. Здається, щоб зігрітися в холодній зимний день, мені потрібно всього-на-всього тримати її за руку. Підходимо до аудиторій. Лекція ...
Коли вже я її побачу знов ? Минуло всього 5 хвилин. Начебто нас розділяють мільйони кілометрів, але ж вона поруч, завжди поруч. Цікаво, вона також зараз про мене думає? Кляті лекції ! Кінець! Зустрічаємось в коридорі. Йдемо на вулицю, пройтись. Мріємо про майбутнє, сміємось. Я її так кохаю. Моя прекрасна леді. Проходимо повз крамниці з іграшками. Цікаво, чи хоче вона того ведмедика ? Звісно що хоче, я їй його придбаю ! Радіє ! Коли вона радіє, мені більшого не треба. А які у неї очі. Неначе море, я в них вже давно потонув. А яке волосся! Пахуче, м'яке, я обожнюю все в ній.
Ми вдома, вона готує їсти, я роблю реферат. А як вона готує! Не можу відірватися від столу. Водночас не можу відірвати погляд від неї. Яка краса, висока і нетлінна. Може допомогти їй прибирати у квартирі ? Вона вдячна ! Я готовий все що завгодно робити заради неї. Плануємо на вихідних нарешті поїхати в Буковель, відпустка . Я замовляю квитки в інтернеті. Мені потрібно йти на нічну зміну. Беру "тормозок ", прощаємось...
Так холодно, треба було вдягати рукавиці. Я так не замерзав вже давно. Слизько, крига повсюди. Вже й тролейбуси не ходять, треба пішки іти до метро. Наступна зупинка моя. Я не можу зрозуміти, чому я змерз? Можливо захворів. Працюю, хочеться додому. Перекур. Треба напевно кидати палити, та не можу. Невже в мене немає сили духу? Хочеться спати, хочу додому...
Вже дванадцята година ночі, потрібно іти далі працювати.
Вранці йдемо в універ, по дорозі заскочили в кафе, перекусили. Я тримаю її за руку. Здається, щоб зігрітися в холодній зимний день, мені потрібно всього-на-всього тримати її за руку. Підходимо до аудиторій. Лекція ...
Коли вже я її побачу знов ? Минуло всього 5 хвилин. Начебто нас розділяють мільйони кілометрів, але ж вона поруч, завжди поруч. Цікаво, вона також зараз про мене думає? Кляті лекції ! Кінець! Зустрічаємось в коридорі. Йдемо на вулицю, пройтись. Мріємо про майбутнє, сміємось. Я її так кохаю. Моя прекрасна леді. Проходимо повз крамниці з іграшками. Цікаво, чи хоче вона того ведмедика ? Звісно що хоче, я їй його придбаю ! Радіє ! Коли вона радіє, мені більшого не треба. А які у неї очі. Неначе море, я в них вже давно потонув. А яке волосся! Пахуче, м'яке, я обожнюю все в ній.
Ми вдома, вона готує їсти, я роблю реферат. А як вона готує! Не можу відірватися від столу. Водночас не можу відірвати погляд від неї. Яка краса, висока і нетлінна. Може допомогти їй прибирати у квартирі ? Вона вдячна ! Я готовий все що завгодно робити заради неї. Плануємо на вихідних нарешті поїхати в Буковель, відпустка . Я замовляю квитки в інтернеті. Мені потрібно йти на нічну зміну. Беру "тормозок ", прощаємось...
Так холодно, треба було вдягати рукавиці. Я так не замерзав вже давно. Слизько, крига повсюди. Вже й тролейбуси не ходять, треба пішки іти до метро. Наступна зупинка моя. Я не можу зрозуміти, чому я змерз? Можливо захворів. Працюю, хочеться додому. Перекур. Треба напевно кидати палити, та не можу. Невже в мене немає сили духу? Хочеться спати, хочу додому...
Вже дванадцята година ночі, потрібно іти далі працювати.
Коментарі