Світлана Іщук

07.07.21, 12:53

Дві години сліз

Цікаве

ДВІ ГОДИНИ СЛІЗ… Я дивлюся на красиву жінку - розумну, впевнену в собі, і дуже енергійну. Вона розповідає про одинадцятилітнього сина: - Я вже не знаю, як його (сина) виховувати. Все найкраще – йому. Але надії, які я покладала на нього не здійснились. Мені соромно через нього перед всіма: перед вчителями, сусідами, родичами, перед колегами (у всіх нормальні діти – іншим батькам є чим гордитися). Уявіть, що у кандидата наук син - телепень. Це страшно сказано – я соромлюсь свого сина! Я ненормальна? - Чому зразу «ненормальна», - заперечую. – Ваші почуття – це наслідок неоправданих очікувань. Десь, колись, Ви вирішили, що Ваша дитина має відповідати певним критеріям. І у Вас в думках є планка, якої син повинен досягти. Але він не дотягує до цієї висоти, і Ви відчуваєте розчарування та сором. В якійсь мірі батьки часто ототожнюють дитину зі своїм «я». І коли дитина раптом говорить або робить щось, на їх думку, не так як вони, то появляється почуття сорому і дорослі відчувають себе зганьбленими ... Ніби це їхні, батьків, дії і ляпи. - Дійсно, я часто думаю, чому у таких обдарованих та успішних батьків така незграбна дитина, - підтверджує мої слова мама. Прошу розказати про сина: - Давайте розберемось, що Вас не влаштовує у дитині? - Цікавиться тільки комп’ютерними іграми. Не вчиться – успішність знизилась. Раніше отримував 10-11, а зараз 7-8. Математика в жахливому стані. Безвилазно сидить в Інтернеті. Його нічого не цікавить, ніяких здібностей. Інші діти і на гуртки ходять, і в конкурсах та олімпіадах приймають участь, а наш – безтолковий. Ще й агресивний та нечемний. Огризається постійно, грубіянить. Впертий. - Так було завжди? Він завжди погано вчився? Грубіянив? - Ні, зміни наступили, десь 2 роки тому. - Які ще події відбувались 2 роки тому, у Вашому житті, у житті сина? - Так, були деякі зміни. Ми переїхали в інший район, син змінив школу, і в нас народився ще один синочок. Такий розумашка! Уявіть собі, він у півтора року вже пальчиком показував букви! Може ця дитина буде видатною! Не те що старший. Хоча, він теж був здібний.., до певного часу. І в школі непогано вчився, а потім з’їхав. - Впевнена, що у Вашого синочка є позитивні характеристики… Очі мами просвітліли, і вона з посмішкою почала розказувати, що її син – ідеальний брат та помічник по господарству. Вони з чоловіком багато часу проводять на роботі, дітей практично не бачать. Допомагає няня, що заводить до садочка та забирає ввечері меншого сина. Вона ж готує обіди та вечерю. А старший син вміє знайти спільну мову з молодшим, і він дуже відповідальний та добрий. Поділиться, не образить малюка. І навіть спати вкладе. На цьому місці ми зупинились, і я попросила маму покликати сина, залишити нас наодинці поспілкуватися. В кабінет зайшов підліток, з чарівною, але несміливою посмішкою. Ми познайомились, і я запропонувала йому трохи помалювати. До речі, у нього виявились непогані художні задатки. Є така малюнкова діагностична методика «Моя школа». Коли я попросила, щоб він намалював свою школу, підліток відмовився, сказав, що немає що малювати, що в клас недружний, друга у нього немає, і єдина можливість поспілкуватись з друзями, які залишились у старому районі та школі – Інтернет. Він пішов у п’ятий клас, де багато нових предметів, і нових вчителів. І деякі вчителі не можуть нормально пояснити предмет, «не те що його перша вчителька». Та й оцінки несправедливо виставляють… Тести показали високий рівень інтелекту, в чому я не сумнівалась. Справа в тому, що хороші розумові здібності проявляються ще в ранньому дитинстві, що підтверджувала мама дитини. І так різко розумові здібності не можуть зникнути. Коли він намалював свою сім’ю, на малюнку, як я і сподівалась, йому самому не вистачило місця. Він не намалював себе, що означало, що в дитини немає почуття спільності зі сім’єю або почуття відчуження від родини. Ми обговорили цей малюнок, і я взнала з його слів, що батьків практично немає вдома, затримуються на роботі. Вони якісь нервові, постійно кричать, і вимагають лише хороші оцінки. Займаються молодшим братом, а на нього їм наплювати. Підліток розповів, що у нього часто болить голова, поганий сон, і настрій з кожним днем все гірший. Постійна втома і руки ні до чого не доходять. І ще, його все злить. Я побачила, як хлопчик намагався стримати сльози. Отже, як живе ця дитина? Відсутнє тепло у сім’ї, холодні відносини з мамою, яка перекинула всю увагу на брата, недружній колектив в школі, втрата друзів, зміна вчителя, непрофесійні нові педагоги… В мене було багато запитань до малюнків хлопця, і відповіді мені вказали на невтішні висновки: ДИТИНА 2 РОКИ ПЕРЕБУВАЄ У СТРЕСІ. І батьки цього не помітили. Я покликала маму, показала малюнок їх сім’ї очима її старшого сина. - Це малюнок вашої сім’ї, і Ваш син не вважає себе її частиною. Знаєте, що він мені відповів, коли я запитала, з ким би він пішов у кіно, якби у нього було два квитки? - Навіть не знаю… Думаю, що кінотеатри його не цікавлять. - Він сказав, що віддав би два квитки своїм батькам, щоб вони змогли відпочити і побути разом. Бо через роботу в них немає можливості приділити одне одному уваги. Мама подивилась на мене, і тепер вже її черга настала плакати…

Коментарі

Лео Лея

І моя теж 😩 за цю дитину, за цю сім'ю, за всіх нас...

Відповісти

07.07.2021, 14:55