***
***

Я колись тонула.

Це виявилося найкращою подією в моєму житті.

Яскраве сонце мерехтіло наді мною. Його світло в поєднанні з тремтінням водяної поверхні заповнювало мене із середини невимовним щастям. У цих ніжних прохолодних обіймах я вперше відчула невагомість власного тіла.

"Я існую, тому що в мене є тіло? Чи в мене є тіло, тому що я існую?"

У відповідь лише заколисуюче булькотіння. Блаженна тиша. І в цій тиші для мене почала відкриватися істина буття. Я майже вхопила її, коли раптом чиясь тінь закрила собою потік світла.

"Ні! Зажди!"

Мене рятували...

Порятунок виявився найгіршою подією в моєму житті.

© Ілва Стрілецька,
книга «Я колись тонула».
Коментарі