Я ніколи не забуду той день!
Що ж я побачила?!
Що ж я побачила?!
я побачила те, що ніколи не бачила гуляючи тут! Переді мною з'явилась довга доріжка з обох боків якої рослини високі дерева, та ці дерева були якісь незвичні, вони були наче ... мертві. Під кожним деревом була могила. На могилах були написані чиїсь імена, а також фото якихось дітей.  Кожна дитина була з очима, які дивилися чи то мені в душу, чи то просто в нікуди. Я йшла вперед з'являючись могилки. Десь на середині дороги я побачила дуже знайоме мені прізвище, і тільки через деякий час я зрозуміла, що це... моє прізвище! Я опустила голову нижче, і подивилась на фото, там я  побачила дівчинку моїх років, приблизно 10-11 років, цю дівчинку я бачила в нашому сімейному фотоальбомі, та коли я запитувала маму хто це(?), вона мовчала, а її очі заливались сльозами. Коли я подивилась на дату смерті, я побачила дату, рівно за рік до мого народження "29.07.1897". Це мене дуже  здивувало, а ця атмосфера мене неймовірно злякала, мені здавалося що моє серце скоро вискочить із грудей, настільки сильно воно билося від страху. В моїй голові лунали тільки фрази: "це все співпадіння!Це все сон!". Трохи заспокоївшись, я вирішила йти далі, та вже згодом я про це пожаліла...
© Fleimani Magi...,
книга «Вдивляючись в нікуди».
Коментарі