ГЛАВА 4


Сьогоднішній день видався нелегким для наших героїв. Діти вже звикли до нових друзів, тому з ними проблем не було. На базі було тихо й спокійно. Ретчет як завжди був перед екраном, щось дивлячись і де треба виправляючи. Цю мирну тишу перервало пищання пристрою, який вказував на якусь ціль. Всі швидко підійшли до екрану. На ньому  була висвітлена фотографія автобота на ім'я Кліф Джампер.

— Хіба він живий? – здивовано запитав Оптимус у Ретчета.

— Я сам не розумію.. сигнал життя зник давно.. такого не може бути.

— Якщо ще є надія повернути нашого друга, то не гаймо часу. Автоботи, готуємось до виїзду! – серйозно скомандував Прайм.


Коли всі вже були готові, Ретчет відкрив граундбрідж і вони в'їхали в нього.



Емілі і так хвилювалась за напарника й за інших, але коли, зв'язавшись із базою, Оптимус сказав негайно відкрити земний міст вона злякалась. Вир земного мосту відкрився й звідти виїхали Арсі, Бі(Бамбелбі), Балкхед, але останім виїхав Оптимус. Він буквально вискочив із воронки, стараючись ухилитися від вибуху блакитного полум'я.

Ретчет запитав, де Кліф Джампер, але йому ніхто не відповів.

— Арсі, що було з Кліф Джампером? – запитав Оптимус у Арсі.

— Це було жахливо, він був наче зомбі.. – вона не встигла й договорити, як впала від різкого  головного болю.

Ретчет знайшов на ній каплю невідомої фіолетової речовини.

— Арсі, прийми енергонову ванну! Негайно! – наказав лікар і вона пішла виконувати.

— Бамбелбі, відвези Рафаеля додому. Балкхед, ти відвезеш Міко, Арсі...

— Мені ще зле..

— Ти поправишся, повір лікарю! – швидко відповів Ретчет.

— Ехх...

— Ну, а я відвезу Емілі. – мовив Оптимус.

Всі швидко розїхалися. Емілі було незвично їхати в такій великій вантажівці, тим більше, в самому лідерові Автоботів.
Спочатку вони їхали в тиші, поки її не перервав Прайм:

— Скажи, де ти знайшла цей кулон?

— Не далеко від скелі за містом. Спочатку це був маленький делікатний кристал, але я його переробила його в кулон.

— Хмм.. Я впевниний в тому, що це кристал енергону від Матриці Лідерства. І носієм він вибрав тебе.

— Це погано? – стурбовано спитала дівчина.

— Ні-ні. Це дивно. Матриця переважно завжди вибирала особу з нашої раси, а на цей раз – людина! Вперше таке бачу!