Розділ 1.
Розділ 2.
Розділ 3.
Розділ 4.
Розділ 5.
Розділ 6.
Розділ 7.
Розділ 8.
Розділ 9.
Розділ 10
Розділ 2.

Хакерство це легкий заробіток при вірному керуванні. Що потрібно? Знати все про клієнта і замовника. В цьому й була політика Сплячих Собак. Ті, хто не хотів, щоб про них знали – не звертався до них.

- В епоху інтернету перевагу має той, хто користується реальністю, – повторив свою мантру Геннадій.

Взята в оренду чорна мазда під'їхала до харківського СІЗО. Біля дверей вже чекав Фелікс Адамович. Старий, повнявий, з лисиною та в окулярах. Йому б ще сигару і викапаний Черчіль. З Феліксом Геннадій познайомився ще коли працював у кіберполіції. Вони швидко знайшли спільну мову. Фелікс займався інтернет правом та інтернет махінаціями. 60 років чоловіку, а з гаджетами зжився краще, ніж з карним кодексом. Він і буде витягувати Віктора.

- Вітаю, Геннадію! – беземоційно простягнув руку. – Швидко ти.

- Все серйозно?

- Йому інкримінують кілька статей. Інтернет-тероризм в тому числі.

Геннадій спохмурнів. Віктор Тост був хорошим викрадачем даних, але занадто різким. Діяльність сплячих псів часто перетиналась з різними угрупуваннями хакерів: від цілком мирних, до рідкісних психопатів. Віктор завжди ризикував. Але він любив це. Не зізнавався, але любив. Неначе шукав цього.

- Не моє діло, Геннадію, але тобі варто поговорити з ним, – Фелікс постукав у двері. – Він зламана людина, і в один день вийде з під контролю. Ти сам знаєш це.

- Знаю.

Їх запустили всередину. Провели темним коридором з кількома камерами. Про всяк Геннадій по дорозі під'єднався до камер спостереження. Тепер дійсно не підслухають. За роки роботи в кіберполіції він знав систему зсередини. Як і знав, що на адвокатську таємницю покладений великий вподобайковий болт. Пішов він зі скандалом, оскільки любив грішити даркетом, скуповуючи там компромат на працівників, котрі стояли на сходинках його кар'єрної драбини. Але найшла коса на камінь і тепер в Одесі він persona-non-grata. Вся розвідка ворожої держави рахувала літри крові, котрі він їй випив. Але Геннадій не мав балансу і прибирати почав всіх не розбираючись: зрадники вони чи ні. За що й поплатився.

Але він не жалів. У свої сорок п'ять він мав сивину та маленький професійний живіт. Але фізична форма була на висоті. Колишній бойовий офіцер, котрий в один момент пішов кривою дорогою. Після відставки він знайшов молоду програмістку Анастасію Сію Мартиненко та починаючого викрадача Віктора Тоста Мар'юка. Здібна молодь виявилась. Cert.ua радо відірвав би їх з руками та ногами.

Але поважаючі себе хакери співпрацюють з державою лише у випадку бойових дій. Решту часу, вони піратять, майнять і торгують інформацією, за котру готові платити великі гроші.

За роки роботи Геннадій Гриб Бережницький виділив кілька ключових моментів. Не лізти в оборонну промисловість. Не працювати на інші країни. Не зв'язуватись з терористичними угрупуваннями. Тому Сплячі Собаки спокійно існували у своїй ніші, а з таким юристом, як Фелікс, їх обходило боком будь-яке правосуддя. Неважливо – справедливе чи ні.

© Іван Дурський,
книга «Сплячі Собаки.».
Коментарі