Досыць ужо спяшыць, прыпыніся крыху...
Dorofei (Vadim) Filippov
Збянтэжаны рух майго жыцця, Усміхаецца, як тое малое дзіця... Мабыць усё мае сэнс, нейкі быт і мары, Усё чуваць і відаць, ні адзін, а кожны рады... Калісьці спяваў і шкадаваў аб нечым, Цяпер згубіўся, дый зрабіўся абы чым... Ці гонар, ці помста, хто ведае, па што, Яго жыцця абыякавасць, нешта не то... Глядзі, хутка скончыцца дзень, Пакуты тут як тут, быццам бы цень... Але дачакаўся, калі ноч наступіць, Ды і ты ведаў, што цябе пагубіць ... Чаго равешь? сціхні, бо затаўкуць, Асцярожны, уважлівей заўсёды будзь... Над хуткімі рагатаць - На сябе бяду клікаць! Аўтар: Філіпаў Вадзім© 04.10.2021
2021-10-04 02:21:43
21
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Dorofei (Vadim) Filippov
@Лео Лея Благодарю
Відповісти
2021-10-07 16:09:29
2
Денис Жерносек
Сапрау́дны цуд! Беларускiя словы у́ цiкавым спалучэннi. Дзякуй за зробленую працу!!!
Відповісти
2022-01-20 14:11:00
1
Dorofei (Vadim) Filippov
И вам дзякуй😊
Відповісти
2022-01-20 14:11:32
1
Інші категорії
Ода Радісні вірші Пейзажні Вірші до свят Сумні вірші Для дітей
Інші поети
Molly Walker
@mollywalker228
Siriin
@Siriin
Схожі вірші
Всі
Пора нахлынувших надежд
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
2072
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2502