Зливаються в танці дракони із вітром, і небом, і сонцем,
Звиваються в кільця дракони ковтками вдихають хмари
І граються з тінню в хованці, із сонцем - своїм охоронцем,
Ковтають пожадно дракони стожари-зориці з неба,
Узори на спині дракона - то зорі, що в небі не треба…
Тіні під кроком дракона, то марення срібних пісків
Дракони танцюють із вітром, дракони зустрінуть сонце
Над брунатною шерстю пустелі, над тьмяними зубцями гір
Дракони зустрінуть світанок, немов би не чули відгомін
Століть, що так тяжко зітхають - крадучи драконовий зір
А світ перестав бути юним, а світ став сліпим і байдужим,
А світ загрався у війни, а в світі чудес катма…
А світ убиває казки, а кров розливається в попіл,
Світу - не до драконів, світ пожирає пітьма…
Дракони танцюють у небі, і синя Терра погасла,
і сірий крадеться морок вздовж берега диво-ріки,
Дракони сплітають пам'ять, і кидають в рікорусла
и крила-долоні ловлять ніким не побачені сни.
Дракони ще не бачили болю, дракони не вірять ще смерті,
Плетуть вони чорні петлі на червоній плащаниці зорі
Дракони – древні, як вічність, дракони - юні, як вірність,
і точно, всесильні, знають, що все ще повернеться знов.
Дракони відвічно літають, вони віковічно крилаті
І мудрість їх незбагненна, і смерті їх не наздогнати…
Та капають сльози драконів на останній промінчик сонця
Багряний розбитий келих небесного жару-вогню…
І раптом померкне небо, на Терру спуститься темінь,
зірки дощами в землю зіллються і місяць кров'ю зійде
Не треба втрачати надії… Не варто спускати стяги
і передчасно палити їх, здаючи останній рубіж…
Ти просто згадай про драконів, були вони, а -
Значить і будуть
У круг Уроборос замкнувся - проклятий зміїний вінець.
Ти просто загадай про драконів, що плакали і -
Не забуті.
Дракони танцюють,
а значить
це зовсім ще
не кінець.