Pov Сатир:

    Люди перестають пам'ятати про нас.  Раніше божествам приносили жертви сотнями на рік, за нашу прихильність, а тепер усе доводиться робити самим.

— Нарешті, завтра ми всі будемо разом.—  Була остання думка, що відвідала мою багатостраждальну голову.

Коли я розплющив очі, кімнату на всю освітлювало зимове скупе сонце, його промені яскраво грали на ковдрі з білого снігу, а з дахів ліниво капали бурульки.  Різдво ось він той день, на який я з нетерпінням чекаю щороку.  Ближче до вечора почнуть злітатися мої брати та сестри з різних куточків світу, а поки що потрібно підготувати ритуал.

Цей рік видався важким всім, а нам міфічних істотам  і зовсім не позаздриш. Люди зітовхуються з великою кількістю тягот буття, несучи тягар яких забувають про нас.  Але Різдво є одним з найважливіших днів, ми спробуємо принести трохи радості і щастя в цей світ.

За клопотами підготовки та моїми думками я не помітив, як почали прибувати гості.  Феї із задоволенням відвідували мій сад на горищі, гноми облюбували підвал з розсадою, гобліни набрали ванну і барахтались у піні, а відьми сиділи на кухні і, попиваючи глінтвейн, розмовляли з чаклунами.  До дев'ятої години все було готове.  Бракувало тільки нареченої для ритуалу, а це повинна бути перша чиста діва, чия нога ступить у первинне коло.  З кожним роком таких дів ставало дедалі менше, тому було прийнято рішення розпочинати ритуал не опівночі, а після дев'яти і розширити коло до ста метрів у діаметрі від центру ритуального будинку.

Лише годинник пробив десять, як у двері постукали.  Юна леді, на вигляд років тринадцяти, повстала перед моїми очима.  Її краса була порівнянна лише з Афродітою, а очі сяяли як два найчистіші смарагди.  Лише на мить я забарився, але вчасно взяв себе в руки і напоївши сонним варенням, провів наречену до ритуальної зали.

    У центрі зали розташувався великий квадратний стіл для діви, у кожному з його кутів стояло по маленькій ялинці.  Феї прикрасили їх пилком і тепер здавалося, що деревця левітують.  У центрі стола міцно спала юна наречена, а всі гості нарешті позаймали свої місця навколо.

Pov Лея:

— Нарешті сьогодні я розпрощаюся з невинністю і мене перестануть задирати подруги, потрібно всього-то сказати Денні: «Так».— Міркувала Лея. 

День пройшов як ніколи швидко, за підготовкою до найважливішого моменту в моєму житті я і не помітила, як годинник пробив вісім вечора.  Зібравшись з думками і посміхнувшись до свого відображення в дзеркалі, вийшла з дому.  Святкувати ми вирішили у Емілі так, як її батьки у розлученні і зараз потурають усім забаганкам дочки.  До речі, крім мене - вона остання міс невинність, яка досягла 16-ти років, цікаво Емілі зберігатиме цей статус або пуститься у всі тяжкі сьогодні.

Розплющую очі, навколо якийсь туман.  Нічого не можу зрозуміти, секунду тому я йшла алеєю на Грін стріт і розмірковувала, а зараз у голові дзвін і туман.  Спробувала поворухнутись, але в усьому тілі такий тягар, ніби на мене впала ціла стіна.  Усередині повільно наростає паніка.  Різко похолола спина і кинуло в холодний піт, зуби починають тремтіти, а з очей так і просяться сльози.  Намагаюся озирнутися на всі боки, зір мене так само підводить, навколо якісь дивні тварюки і в мене всередині наростає страх, ще трохи і буде панічна атака.  Напевно, хлопці продовжують наді мною знущатися і тому вирішили розіграти.  Намагаюся сказати їм, що це не смішно, але голос не слухається.  З горла вириваються лише безладні звуки, що мало нагадують людську мову.  Мені зовсім не смішно, вони стоять довкола і тримають у руках якісь світильники, невже настільки заморочилися з костюмами та декораціями.  Вдалося трохи підняти голову, одяг поки на мені, але тільки одягнена я в легке біле плаття. 
— Мабуть вони хочуть мене згвалтувати і викласти це в мережу. — Продовжую міркувати.

Знову намагаюся вирватися з невидимих ​​силків, але моє тіло тільки сильніше починає здавлювати.  Мені починає бракувати повітря.  Роблю глибокий вдих, а легені наче опалює розпеченим залізом.  Боги, що діється.

— Дихай Лея, дихай.  Це все, мабуть сон.  Напевно, ти заснула і все ще перебуваєш у будинку.  Потрібно лише прокинуться. — Ця думка мене злегка заспокоїла, але розплющивши очі я побачила ніж над своїм тілом і Санта Клауса?

Кінець Pov

     Час прийшов.  У ритуальному залі були зібрані всі старійшини стародавніх кланів, невинне тіло діви лежало по центру на великому мармуровому столі.  В порядку черги, за ієрархією до Сатира, що знаходився на чолі процесії, підходили істоти, брали запропонований меч і розсікали собі зап'ястя.  Кров збирали в срібний кубок, який у міру заповнення починав сяяти сильніше. Далі істоти ставали навколо столу і чекали кінця обряду.  Останнім, а отже найсильнішим, був Санта Клаус так, як напередодні його свята збиралася процесія, тому він вважався найсильнішою істотою цієї ночі.

Санта взяв фігурний клинок, занурив у чашу змішаної крові і заніс над тілом юної та безпорадної дівчини.  Як тільки Сатир почав читати слова обряду з стародавнього фоліанта, як наречена розплющила очі.  Добре, що приспавши відьмаки наклали чари нерухомості.  Дівчина не мала прокинутися в цей момент.  Вона заметушилась по столу і намагалася кричати, але голос у неї відібрали гобліни, як плату за свою службу людям.  Юна леді кидалася по столу не в силах підняті частини тіла від нього, постійно поглядаючи на істот навколо.  Один із гномів, через свою незграбність, штовхнув деревце, що левітує над столом і пилок фей посипався на тіло дівчини.

     Ритуал, очевидно, пішов не за планом.  Санта завмер від несподіванки, а діва під дією пилку нарешті відірвала своє тіло від столу і штовхнула символ Різдва в живіт відкриваючи собі шлях до втечі.  Першим опритомнів Сатир, дбайливо сховавши фоліант подалі і схопивши коцюбу попрямував до дівчини.  Феї прокинулися слідом і почали кружляти над нею, хапаючи її за волосся і тягаючи в різні боки, практично вириваючи пасма волосся.  Через відсутність голосу, рот жертви був відкритий у німому крику, а обличчя виражало гримасу страху, болю і розпачу.  Очі сповнювалися жахом і нерозумінням, зіниці розширені на стільки, що повністю затопили світлу райдужну оболонку, груди здіймалися часто, а рухи були різкими та рваними.  Наречена задкувала, не зводячи погляду з істот, що все ще стоять біля столу, попутно відганяючи докучливих літаючих тварюк.  Вона промацувала повітря за собою, щоб не поступитися, але не врахувала маленького нюансу — гобліни маленького зросту і дуже небезпечні.  Один із них підкрався непомітно зі спини і зробив підніжку.  Дівчина впала на спину, а Сатир навис над нею з коцюбою, приставивши імпровізовану зброю до тонкої дівочої шиї.  Діва заплющила очі, а її тіло пронизав гострий біль.

     Останнє, що побачила наречена, був клинок, з якого Санта злизував червоні краплі з палаючими очами як у вампіра.  Дівчина закривала рану на животі з якої текла кров невеликими порціями, поки свідомість не залишила тіло.  Відьмаки транспортували діву на ритуальний стіл і всі зайняли свої місця.  Сатир дістав фоліант та продовжив обряд.  На останніх словах Санта знову занурив меч у ще тепле тіло жертви і капнув її кров у кубок.  Над кімнатою з'явилося сяйво і десяток стовпів світла опустилися до кожної присутньої істоти.  Вони всі перетворилися на кровожерливих тварин із зубами та пазурами.  Коли сяйво згасло, вміст кубка було вилито на бідну дівчину.  Коли остання крапля впала на бліду шкіру, міфічні істоти оголили свої зуби і встромили в ще живе тіло дівчини.  Від сильного больового шоку, вона розплющила очі і вигнула спину зриваючись у німий крик.  А тварюки рвали тіло, не звертаючи на сльози юної леді, що тихо подають з очей, ніякої уваги.

     Коли годинник пробив три ночі і остання північна зірка вийшла на небо, від жертви залишилися лише обгризені кістки, а тварюки стали перетворюватися на безневинних істот.

    Сатир задоволено видихнув.  Тепер знову можна нести добро і світло у цей світ.