Видалити публікацію?
Алина Забуга
2022-10-21 06:29:11
Новини, Думки вголос, Особисте
Ніч.. Свист.. Удар.. Ця ніч запам'ятається надовго. О початку першої ночі мій будинок здригнувся. Десь приліт. Зовсім поруч. Вікна дребежать. Відчуття ніби зараз повилітають стекла у всій кімнаті. Тиша. Хоч би більше не стріляли.. Мы живі. Вікна майже всі цілі. Майже.. Моя мала сховалася під ванною. Знову. Ніяк не дістати. Навіть на смаколики не йде. Стрес.. Не тільки у неї. Спати вже не хочеться. Та й як? Думки заповнюють мозок. Неспокійні думки.. Ранок зовсім не добрый. Сусіди на дворі. Нас не так вже й багато тут, але все ж ми є. Люди підозріло дивляться на будинок. Невже пошкоджено? Поліція приїхала та майже одразу й поїхала. Й п'яти хвилин тут не пробули. Тільки форму й побачили (гарну, ніхто не сперечається) А на роботу йти треба. Хоч трохи відволіктися. Збираємось. Нам пощастило. Так, у багатьох повилітали вікна. Проте всі живі. Сусідньому будинку дісталося більше. Тепер треба вирішувати з вікнами. А як? Всі на роботі. Хто буде цим займатися? Як виявилось займатися нема чим. Представники влади до нас так і не доїхали. У відомостях про нічні пошкодження про нас ні слова (хоча поруч школа і їй також дісталося). Голова ОСББ сказав, що займатиметься питанням стосовно вікон. Проте це лише пусті балачки. На годиннику п'ята вечора, а під вікнами повно битого скла. Вікна та балкони стоять "голі". У кого чоловіки "з руками" (та й взагалі є) самі вирішують питання з вікнами. Звісно за власний рахунок. І матеріали купують, і ставлять. А як бути всім іншим? Одиноким, пенсіонерами, малозабезпеченим? Хоча чого я питаю? Кому вони треба.. 06.09.2022
84