Темниці Агадену
Синій камінь
Цвинтар
Бийте в барабани
Імена і ставки
Зрячі
Червона накидкаІІ
Храм пророків. Попіл
Скляна гора
Дзеркальна вода
Кола на воді
Ворота
Раптовий блиск
Дві сторони
Буревісники
Епілог
Синій камінь

Херека

Вона вже поколола собі усі ноги, шрам на ступні не давав їй нормально просуватися. Херека мусила добігти інакше, Ірвін помер даремно.

-Єдиний шанс, в тебе єдиний шанс,- останнє, що він їй сказав, перед тим, як кинутися на охоронця. Розбита губа ще не загоїлася.

Для неї усі лісові стежки однакові. Дівчина спинилася, перевести подих. Здалеку звучали голоси. Не слова, а тарабарщина.

Херека повернула праворуч. Послизнулася. Права рука її наткнулася, на щось синє, наче частина якоїсь будівлі. Прозвучав скрип чобіт. Херека знала, що все скінчено і заридала залишивши кілька сльозинок на згадку.

Марія

Їй було байдуже будуть раді її появі, та хай примусять Танець на мечах її танцювати, треба знайти відповіді. Королева спустилася сходами, пройшла крізь синю арку, на стінах написано Будь тим, чим ти будеш.

Біля каменю хтось стояв. Незнайомий не озирнувся.

Да благословить її Велика Матір,- сурду й досі був ламаним. Незнайомець не обернувся, Королева Мечів хотіла повторити привітання та...

Я таки знайшов те, що шукав,- власник голосу, таки повернувся до неї обличчям.

Ти? Ти ще живий?- його Королева Мечів не думала побачити

Тарен відпустив бороду й не відводив від неї своїх карих очей.

На жаль так,- це прозвучало, як дууже сумний факт.

Мені повідомили, що ти зник,- Марія рушила йому назустріч, не можна, аби він вирішив, вона його боїться.

Я не візьму тебе поки ти не захочеш, пам*ятаєш?- Тарен пішов прямо на неї. Марія не забула. Той день, після її згвалтування. Тарен відмовився й врятував її від противного шлюбу. Та від бою на смерть не зумів, якби вона не втекла, все б закінчилося плачевно, але батько їй так цього й не пробачив.

Королева мечів кивнула. Раптом Синій камінь засвітився. До неї полетіли сотні голосів.

Вдих-видих.

Вони розривали їй голову. Марія не могла нічого розібрати.

Ти не маєш проходити крізь стіну, стань з нею єдиним цілим- почула Марія тихий голос Наставниці.

Марія опинилася в кімнаті, де багата зелених завіс Вона заплутувалася, їй забивало памороки. Та, згодом чітко прозвучало єдине слово Самейн.

Розплющивши очі, Королева Мечів, побачила,як стоїть навколішки. Тримаючись за те місце, де пролилася забута всіми перша сльоза.

© Марія Лепетан,
книга «Віддзеркалення».
Коментарі