Спогади
Милосердя
Долина тіней
Сліди
Спогади

На Марію озиралася, юрба народу. Батько старався тримати себе у руках

Нідарас, порушив честь клану де Левер.

Мій син вчинив те, що негідне нашого титулу.

Чоловік розглядав калічку. Дівчинка трималася ледве на ногах. На очах майже виступили сльози.

Та вона не опиралася й цим спровокувала цю ситуацію- Нідарас оскалив зуби.

Вона де Левера!-кринув батько.

Іграйни поглянули на Юрія заспокійливим поглядом.

Вона де Левера,- продовжив Іграйн.- Значить, спадкоємиця роду...

Але, я дівчина і моє слово нічого не важить,- раптом, видала Марія зламаним голосом- Мене залишили одну помирати!- її голос вирівнювався.- Вони втекли подалі від покарання, але це моя вина, а не їхня?

Цього разу Марія увійшла в Раду Крові із високо піднятою головою. Вона сіла на місце поруч із батьком. На рівних...

Аде закрила собою іще двох вовчиць. Одна із тигриць-перевертнів перегризла горлянку вовку-перевертню. Шаманка взяла до рук градини й кинула в палату із двох командуючих.

Із середини Червоної Накидки, вимальовувалися обриси Аде-ватажка вовків-перевертнів. Дух Марії покинув тілесну оболочку.

Удар прийшов прямо в обличчя. Йому розбило переносицю. Кров крапала на мокру землю. Звір готовий до стрибка. Та раптом правила гри змінилися. Шаманка перемістила дух тигра в одного із вовків.

Через декілька секунд, поранений вовк голіруч задушив ватажка тигрів. Аде стала іще одного тигра, що випустив пазурі.

Марія розклала на столі амулети із зображеннями вовчих морд.

***

-Ім*я дає суть речі- сказала Анкара, підійнявши вгору камінь.- Хочеш керувати предметом узнай її суть.

Але ж так не можна,- відповіла Марія.

В цьому і ідіотизм могти але не робити- відповіла Наставниця.

© Марія Лепетан,
книга «Рада Крові».
Коментарі