На Марію озиралася, юрба народу. Батько старався тримати себе у руках
Нідарас, порушив честь клану де Левер.
Мій син вчинив те, що негідне нашого титулу.
Чоловік розглядав калічку. Дівчинка трималася ледве на ногах. На очах майже виступили сльози.
Та вона не опиралася й цим спровокувала цю ситуацію- Нідарас оскалив зуби.
Вона де Левера!-кринув батько.
Іграйни поглянули на Юрія заспокійливим поглядом.
Вона де Левера,- продовжив Іграйн.- Значить, спадкоємиця роду...
Але, я дівчина і моє слово нічого не важить,- раптом, видала Марія зламаним голосом- Мене залишили одну помирати!- її голос вирівнювався.- Вони втекли подалі від покарання, але це моя вина, а не їхня?
Цього разу Марія увійшла в Раду Крові із високо піднятою головою. Вона сіла на місце поруч із батьком. На рівних...