Доброго вечора, шановне панство! Сьогодні надзвичайний день для мене...Я вирішила все таки почати розвиток своєї сторінки тут! В розробку пішло дві книги (одна з них є частиною особистого проєкту), на сторінці з'явилися мої давні вірші та, Господи, я пишу статті в частину "блог"... Я щаслива! Але, маю думку, що це не на довго. Думаю, що до першої нездорової критики людини, котра захоче за рахунок мене підняти собі самооцінку. Нуу, надіюсь на те, що на платформі "Surgebook" бусінок, котрі цінують творчість інших, більше, ніж злих людей!) Добраніч 🤍

22.08. День, який я хочу викреслити або замалювати чорним у календарі. Сьогодні я дізналася новину, котра дала мені зрозуміти, що в житті така штука як "граблі" стається саме тоді, коли ти не очікуєш. Вперше за 6 місяців я дозволила хлопцю увійти в моє життя. * В мене були жахливі НЕДОвідношення, котрі закінчилися психологами та депресивною ямою довжиною в два місяці. * Це все сталося так несподівано, а водночас було так круто та...як у казці! Мене захищали, дбали про мене, та відносилися як до маленької людинки, котра прагне уваги та турботи. Загалом - поки я чекала на нього з дня народження подруги дитинства (довіра була, а так як все будується на цьому, я спокійно відреагувала), здогадайтеся, що відбувалося там в цей час))) Карочє, сьогодні (пройшло, бляха, два тижні, як наше спілкування дорівнювало 0) мене повідомили спільні друзі, що то була ніяка не подруга дитинства і що він не приїхав до мене, бо трахався з *подругою* та насолоджувався життям. Слів немає. Емоцій також. Я боюсь знову закритися від всього світу в собі. Я навіть не підозрювала, що цей хороший, вихований м.ч. на таке спроможний. Сиджу тепер і розумію, що мені вдруге в житті зрадили... А відчуття такі, начебто у тебе на дні народження твій коханий переспав з твоєю кращою подругою на твоєму ж ліжку. В мене все. Дякую.

Наше з вами життя будується з чорних та білих смужок. Дійсно, статистично доведено, що в житті не може бути завжди все погано, або навпаки - завжди все добре. Але в мене виникає питання: "Як назвати ті проміжки між чорним і білим? Моменти, коли ти знаходишся десь посередині між чимось хорошим і абсолютним розпачем?". Маю думку, що ці проміжки, це такі собі "автобусні зупинки" - місця для того, аби зупинитися і зробити вибір: сміятися, чи плакати, сумувати, чи веселитися... Словом, обрати подальший розвиток подій, ту саму "смужку". В моїй голові це все надзвичайно заплутано, так і в тексті виходить. Але, як би я не задумувалася і не закручувала, все сходиться на одному висновку - я не погоджуюсь зі зробленим статистичним висновком, бо вважаю, що ми самі вирішуємо яка смужка буде наступною, щоправда, не розуміємо цього. Адже сказати "ай, та в мене чорна смуга в житті, потім прийде біла" небагато легше, а ніж зробити самому щось для того, аби в житті всьо було добре. Ні, це так не працює! Не можна просто сидіти і чекати, треба діяти тут і зараз! Елементарно почати з самого ранку завтрашнього дня... ... прокидайся після 8 годин сну, адже це корисно і не буде потім проблем з режимом, безсонням, а там і з станом здоров'я. Починай ранок з води, а потім чаю, бо кава шкодить здоров'ю, а там кардіологія недалеко, проблеми з тиском і знову - проблеми зі здоров'ям... Розумієте суть?! Перед нами стоїть вибір щодня і щохвилини - що з'їсти, що вдягнути, що робити. Саме від того, що ми обираємо, а саме від результату сукупності наших виборів залежить наш наступний день, рік, а може і життя. Тому я вважаю, що "Вибір" і є тими "смужками", адже якщо ти все робиш для кращого розвитку подій, то як може бути інакше?! Звісно, тут виключаємо виняткові ситуації, співпадіння і тому подібне. Я про те, що якщо у вас сталося нещастя з рідними, наприклад, то ви тут ні до чого. Вважаю, що це саме та "автобусна зупинка", настав час подивитися на своє життя і на життя тієї людини, зрівняти і зробити висновки. Складно, але до чого вела - ви самі будуєте своє життя по цеглинці. Варто пам'ятати, що ніякі "смужки" не мають вам заважати жити своє життя так, як ви хочете.