Варвара Валах
@varvaravalakh
Натхнення ніколи не попереджає. Воно просто приходить. І чомусь перевожно вночі.
Книги Все
Стихи Все
Кратери
Місячні кратери повні людськими тривогами — З чорного космосу сипляться-стеляться килимом Не-сподівання, не-долі, не-сни і не-спогади, Щоби згоріти і в полі зростати ковилами. Місячні кратери повні людськими надіями — В небо зриваються, вгору летять насінинами Не-зашкарублі, не-згаслі, не-вітром не-звіяні, Майже не згадані, стерті піснями-билинами. Місячні кратери повні людськими чеканнями — Падають з сонця в холодні довколишні пустоші Не-смолоскипи, не зорі, не-лампи не-зламані, Завжди-палаючі, градом-дощем не затушені. Місячні кратери повні людськими розмовами — В тиші проріжуться звуки складними ефірами Не-швидкоплинні, не-стислі, не-тихі. Не-хорами Щоб задзвеніти — рознестися арфами-лірами. Місячні кратери повні — по вінця закидані. Камінь на камені, землі дрижать під оплотами Не-сподівання, не-щастя, не-смутку, не щирості. Кратери й люди не вміють бути самотніми.
10
3
1348
Штучні крила
Не плекай мої штучні крила, Не торкайся до них руками. Мореходця мого вітрила Давно стали старими снами. В моїх грудях стихає вітер, А в твоїх застигає кремінь. Де раніше росли лиш квіти, Тепер, схоже, пусті кишені. Не займай мене більш, не треба. Не бреши мені прямо в очі. Як злітала б душа до неба, То не плакала я б щоночі. У мені розтеклися ріки, А в тобі засихає море. Не кажи, що "люблю навіки", Нехай серце саме говорить. 15.05.2018
10
8
407
А мне бы просто тебя касаться
А мне бы просто тебя касаться Как море к скалам, как небо к звёздам. И наконец-то себе признаться, Что я влюбилась неосторожно. Ведь я влюбилась в лесного зверя, Что, спрятав душу, выходит к людям. Кто никому, ничему не верит, И кто однажды меня забудет. А мне бы просто тебе присниться, Как снятся росы зелёным травам, Чтоб видел солнце в моих ресницах, Что там запуталось для забавы. Я б укачала тебя, как волны Качают парусник одинокий. Как ветер, даже себя не помня, Дуб убаюкивает высокий. А мне бы, знаешь ли, ужасаться, Что не умею быть осторожной. Ведь от таких — лишь бежать, спасаться Но я влюбилась в тебя безбожно. И мне бы просто… Уже не важно. Ведь ты пока-что в моих ладонях. Ты же уйдёшь от меня однажды, Зато тебя я навек запомню. 18.11.2018
13
9
277