Розділ 9. «Ходімо, дещо покажу…»

Неля прокинулася, щойно звук будильника пронизливо задзеленчав. Дівчина солодко потягнулася і, взувши капці, підійшла до вікна. Вона, жмурячи очі, глянула на небо, опустила погляд на своє подвір`я і… здивовано підняла одну брову. Під її вікном ходив Макс і писав щось крейдою на асфальті. Раптом хлопець помітив, що на нього дивляться. Він відійшов в бік і Неля побачила напис «Пробач!» на асфальті. Дівчина посміхнулася і спустилася вниз. Поснідавши, вона перевдягнулась і вийшла надвір. Макс досі стояв під її вікном.

-         Підемо до школи разом? – запитав він.

Дівчина кивнула і вони вирушили. Всю вони мовчали. Щойно вони дійшли до шкільного подвір`я до них підійшла Рада і, гордо задерши голову, мовила:

-         Ходімо, Макс… Треба поговорити…

Макс поплівся за Радою, а Неля глузуючи помахала йому і пішла шукати друзів. Раптом вона почула знайомий голос:

-         Чуєш, Саш! А де ж твій Шрек?

Дівчина повернулася і побачила, як друзі Макса знущаються над Сашком.

-         Не чіпайте його! – вигукнула Неля і підійшла ближче.

-         А то що?

Вона непомітно відкрила пляшку з кока-колою, яка була в неї в руках, і різко вилила вміст йому в обличчя. Хлопець від несподіваності впав. Сашко і Неля розсміялися і пішли геть.

-         Круто ти його… - мовив Сашко.

-         За що боровся, на те й напоровся. – відповіла Неля. – А про кого вони говорили?

-         Про Люду… В неї ж вітрянка…

-         Он як! Потрібно буде подзвонити їй в Skype.

Коли друзі проходили мимо математичного класу, то почули якісь крики. По голосам вони впізнали Раду і Макса.

-         Ану, стій… - прошепотіла Неля Сашкові і прислухалась.

-         Знову ти з нею?! – кричала Рада.

-         А що? – відповів Макс. – Ти мені що, мама, щоб мене контролювати!

-         Я твоя дівчина!

-         Ха! Хто тобі таке сказав? – розсміявся хлопець.

-         В сенсі? – не зрозуміла Рада.

-         В прямому! Придумала собі казочку і радієш!

Ляскіт сповістив про те, що вона вдарила Макса по щоці. Неля схопила Сашка за лікоть і потягнула по коридору. В душі дівчини вибухав салют і танцювали метелики. Вона сама не розуміла чому їй так радісно.

Після уроків, ідучи додому, Неля зустріла Макса.

-         І чого ви з Радою посварився? - поцікавилася вона.

-         Та… А звідки ти знаєш? – здивувався хлопець.

-         Перша новина в Google. Така відповідь тебе влаштує?

-         Та просто… Вигадала собі ніби я її хлопець!

-         Ну-ну… - пробурмотіла Неля і вони розійшлися по будинкам.

◊    ◊    ◊

Після вечірніх процедур Неля зібралася лягати спати, але її зупинив стук у вікно. Повернувшись, вона побачила через скло Макса. Відкривши вікно, вона мовила:

-         Макс?! Ти що зовсім з глузду з`їхав?! Що ти тут робиш?

-         Ходімо, я тобі дещо покажу… - прошепотів він.

Неля здивувалася, але перевдягнулась і ішла разом з ним. Вони йшли вулицями, минаючи різні будинки і кафе.

-         Куди ми йдемо? – запитала дівчина.

Але Макс мовчав. Нарешті вони дійшли до високої закинутої споруди.

-         Я туди не піду… Мені страшно… - сказала вона.

-         Не бійся… Я буду поряд…

Переборовши страх, Неля ввійшла всередину, а Макс за нею. Вони підійнялися на останній поверх і хлопець мовив:

-         Закрий очі…

Неля послухалася. Тримаючи дівчину за руки, Макс привів її на дах будинку. Відкривши очі, вона подивилася на небо.

-         Ого! Яка краса! – вигукнула вона.

Темно синє небо було всипане зорями. Поки вона дивилась на них, їй перехоплювало дихання. Враз їй стало так легко, що здавалося вона зараз полетить. Раптом вони почули хриплий голос:

-         Ану, геть звідси! А то зараз ноги повідриваю!

Повернувшись вони побачили злого дідуся. Макс схопив Нелю за руку і вигукнув:

-         Тікаємо!

Вони швидко спускалися по сходам, бігли по вулицям, перестрибували паркани. Нарешті, добігши до будинку Нелі, вони зупинилися і важко дихаючи, сміялися.

-         Божевільня! – реготала Неля. – Я мабуть краще піду додому.

-         Так…

Дівчина повернулася, але Макс схопив її за лікоть.

-         Нелю…

-         Що?

-         Я тебе кохаю…

Секунду вона вдивлялася йому в очі, а потім прошепотіла:

-         Я теж…