Розділ 20. «Нове життя…»

Минуло два роки. Неля добре облаштувалася в новому колективі: знайшла багато нових друзів і навіть коханого хлопця. Його звати Андреа. Він родом з Америки, та українську прекрасно знав і так само прекрасно нею розмовляв.

Дівчина давно забула про відносини з Максом. З Андреа їй було дуже добре. Вона навіть любила казати йому:

-         З тобою, я знову розцвіла…

Вони разом жили в невеликій квартирі, а літом і весною виходили погуляти по набережній. Саме це місце стало для них «їхнім місцем».

Обидва працювали. Андреа був чудовим дизайнером, тому його часто кликали на різні покази, або платили за створення образів для відомих людей. А Неля відкрила власну мережу магазинів, одяг для якої створював Андреа.

Не зважаючи на роботу, вони чудово справлялися з навчанням: вчилися на п`ятірки, вчасно здавали сесії і непогано виступали перед аудиторією.

З Сашком і Людою у Нелі зв`язок зник. Вона чула, що Сашко переїхав жити в Мілан і став відомим художником і ілюстратором, а Люда зайнялася тенісом і виграла п`ять золотих і дві срібні медалі на столичному рівні. Та ніби зараз колишня Нелина подруга вийшла заміж і після народження дочки покинула спорт.

Нещодавно в житті Нелі сталися великі зміни на краще.

Вони з Андреа прогулювалися по набережній. Вона в білій сукні, він в костюмі. «Одягни, щось прекрасне. Чекаю тебе на нашому місці». – казав їй хлопець по телефону. Такі романтичні загадки їй подобались, тому дівчина зробила все, що їй сказав коханий.

Нарешті вони зупинилися і Андреа повернувся обличчям до Нелі.

-         Нелю… Я закохався в тебе з першого погляду… Ти завжди була для мене особливою… Твої шоколадні очі просто зводять мене з розуму…

-         Шоколадні? – щоки дівчини запалали. – Мені так ще ніхто не казав…

-         Це правда. Я ніколи не думав, що така дівчина, як ти, зможе мене покохати… Я б хотів провести з тобою все життя… - хлопець став на одне коліно і дівчина, нарешті зрозумівши, що відбувається, прикрила обличчя руками. – Нелю, люба, ти вийдеш за мене?

Сльози щастя потекли з очей дівчини. Десь вибухнув салют і з усіх закутків пустої набережної вибігли їхні друзі, тримаючи в руках кульки квіти і хлопавки.

Андреа відкрив оксамитову коробочку, де лежала обручка. Величезний білий діамант прикріплений на білому золоті.

-         То… Що ти відповіси? – тремтячим голосом запитав Андреа.

-         Я… Так. Я згодна!

Обручка заблищала на пальці Нелі. Хлопавки вибухнули, конфеті розлетілося по повітрю, а  друзі радісно закричали.

Хлопець підняв її на руки. Вітер розвівав її волосся, а вона радісно сміялася. Щастя наповнило її душу. Ось воно! Нове життя…