Розділ 2. Вечірка.
Розділ 2. «Вечірка»
Подруги перезирнулися.
- Поїхали! – мовила Неля.
Через годину дівчата були готові. Вони вийшли з будинку і підійшли до машини.
- Вау! – вигукнула Люда. – Range Rover*? Нічого собі!
___________
*Range Rover – позашляховик, марка автомобіля.
- Подарунок батька! – пояснила Неля.
- Бізнесмен? Чи що?
- Та ні! В кредит взяв!
Неля сіла за кермо, а Люда поруч на пасажирське сидіння.
- Пасок! – нагадала Неля.
- Та годі тобі! – вигукнула Люда. – Ми ж їдемо на вечірку!
Дівчина повернула ключ і мотор автомобіля загудів. Вони довго їхали по дорогах Києва і нарешті доїхали до великого котеджу. Біля подвір`я стояло багато машин. Неля повернула кермо і припаркувала автомобіль. Дівчата вийшли з машини і постукали в двері. Було чутно, як в будинку гриміла музика. Їм відкрив Макс.
- О! Нелю! Я радий, що ти прийшла! – вигукнув хлопець. – Проходь!
Подруги зайшли всередину. Раптом Люда підскочила і почала показувати кудись пальцем:
- Сашко! Тут Сашко!
Хлопець, почувши своє ім`я, підійшов до них.
- Привіт! – мовив він. – Я не думав, що ти прийдеш, Нелю!
- Ну, як бачиш, прийшла!
До компанії підійшов Макс.
- Нелю! Ходімо познайомлю тебе зі своїми друзями! Що ти тут з цими…
Неля винувато глянула на друзів і пішла з Максом.
- Ось, знайомся! Це Жека!
Хлопець, на якого вказав Макс, підморгнув дівчині. Вона слабо посміхнулася.
- Це Кувалда! А це Влад!
- Дуже приємно! – мовила вона.
Вони посадили її на диван і тицьнули в руки келих з алкоголем.
- Я не п`ю! – вигукнула Неля.
- Та годі тобі! Ми ж на вечірці! Ніхто не побачить! – мовив Влад.
- Я за кермом! – сказала дівчина.
Вона вислизнула від них і вийшла на вулицю. За нею вибіг Сашко.
- Нелю! Все добре? – занепокоївся він.
- Казала я, що не треба сюди їхати! Я почекаю Люду в машині!
- Точно?
- Так!
Сашко ввійшов назад в будинок, а Неля знайшла свій автомобіль і сіла всередину. Вона повернула повзунок на магнітолі і заграла пісня Hoizer «Take me to church»*.
________
*«Take me to church»(англ.) – «Візьми мене до церкви».
Так просиділа вона годину, а потім на пасажирське сидіння безпардонно сів Макс.
- Я тебе сюди не пускала! - вигукнула вона і стукнула його в плече.
- Повертайся на вечірку. – мовив хлопець, не звертаючи увагу на її слова.
- Не хочу!
- Та годі тобі! – він схопив її за зап`ястя.
- Відчепись!
- Е! Відпусти її!
Неля побачила за спиною Макса Сашка і Люду.
- А то що? – Макс підвівся і підійшов до Сашка.
- Відчепися від неї! – вигукнув Сашко.
Максим розсміявся і мовив:
- Добре! Ти ще бігатимеш за мною!
- Вали давай! – вигукнула Люда.
Мажор оглянув їх і попрямував в дім.
- Дякую! – звернулася Неля до друзів. – Підвезти вас?
- Було б непогано. - посміхнулася Люда і сіла позаду.
Сашко сів попереду. Спочатку дівчина відвезла Люду, а потім під`їхала до будинку Сашка. Але виходити він не поспішав.
- Знаєш кафе «Каштани»*? – запитав хлопець.
- Звичайно. – відповіла Неля.
- Їдьмо туди! – мовив він.
Дівчина вивернула кермо і виїхала на дорогу. Коли вони приїхали, Неля припаркувала авто на стоянці і друзі зайшли в кафе.
- Що замовлятимете? – запитала офіціантка, після того як вони обрали столик.
- Я не маю грошей… - прошепотіла Неля, нахилившись до Сашка.
- Я заплачу. – спокійно мовив Сашко.
- Але ж…
- Замовляй. – впевнено сказав хлопець.
- Ну… тоді капучино**… - замовила дівчина.
- Мені апельсиновий сік. – озвався Сашко.
- Дякую за замовлення. Очікуйте. – посміхнулася офіціантка і, повернувшись на підборах, зникла з очей.
Неля озирнулася. Кафе було доволі велике. Стіни обшиті деревом і оздоблені випаленими візерунками. Столики і стільці теж були з дерева. Офіціанти і бармен привітно посміхалися відвідувачам. Це створювало надзвичайно затишну атмосферу.
___________
*кафе «Каштани» - Київське кафе, вигадане автором.
**капучино – кавовий напій італійського походження.
Дівчина повернулася до друга і поцікавилася:
- Навіщо ми сюди прийшли?
- Я хочу, щоб ти мені порадила… - пробурмотів Сашко.
- Я? Порадила? – здивувалася Неля. – Знаєш, з мене порадник ніякий…
- Я так не думаю… Так от… - хлопець нервово поправив зачіску. – Мені подобається одна дівчина… і…
- І ти хочеш, щоб я допомогла тобі її закадити! Все по стандарту!
- Так… - тихо сказав Сашко.
До друзів підійшла офіціантка, поставила перед ними напої.
- Смачного!
- Дякую. – відповіла Неля. – А якщо чесно, то… Хто ця принцеса?
Сашко сором`язливо посміхнувся, опустив очі і пробурмотів:
- Люда…
- Люда? – дівчина радісно посміхнулася і прикрила рота обома руками. – Очманіти!
- А що мені робити? – похнюпився хлопець.
- Господи! Що ти як мала дитина! На День Святого Валентина подаруй валентинку і вона розтане!
- Думаєш?
- Впевнена!
Від розмови друзів відволік звук повідомлення на телефоні. Неля поглянула на екран свого смартфону і побачила повідомлення від мами: «Доню, повертайся! Вдома тебе чекає сюрприз!»
- Саш, пробач… Мама додому кличе… Тебе підвезти?
- Ні. Я ще посиджу. Дякую. – Сашко посміхнувся.
- Добре… Бувай. – дівчина вийшла з кафе і сіла в автомобіль.
◊ ◊ ◊
Припаркувавши машину, Неля попрямувала до будинку.
- Я вдома! – вигукнула дівчина і поклала ключі на комод.
- Нарешті! – почувся жіночий голос і в коридор вийшла дівчина, дуже схожа на Нелю.
Побачивши її, Неля застигла на місці, а потім підскочила і обняла сестру.
- Ірка! – радісно вигукнула вона.
- Привіт! – посміхнулася Іра. – Ти вже знайшла собі друзів, я так розумію? До речі, в мене для тебе подарунок!
Іра дістала з кишені коробочку, в якій лежав срібний перстень. Білі камені виблискували в світлі лампи, від чого перстень ставав схожим на біле сонце.
- Вау! Очманіти! – Неля одягла перстень на палець. – Дякую!
В коридор забіг Мишко, тримаючи в руках літачок.
- Вжж! Обережно! Попереду перешкода! – вигукнув хлопчик і оббіг сестер.
Дівчата розсміялися.
- Йдемо на посадку! – Мишко проїхав колесами літачка по комоду, а потім помахав ним перед очима Нелі. – Глянь! Глянь! Ірка мені літак привезла! Тепер я пілот!
- Діти! – покликав з кухні тато. – Ідіть їсти!
За столом Неля розповіла сестрі все про нову школу, друзів, вчителів. А потім всі пішли спати. Дівчина довго не могла заснути. Раптом на її телефон прийшло повідомлення. Вона глянула на екран. Повідомлення прийшло з невідомого номера. Спочатку Неля вагалася, але потім відкрила повідомлення.
«Привіт! Це Макс! Не спиш?»
«Звідки в тебе мій номер? - поцікавилася дівчина. – І я взагалі-то сплю!»
«Якби спала не відповідала б)))» - відповів хлопець.
«Відчепися!»
«Як грубо…»
«Чого ти хочеш?»
«Давай жити дружно».
«Перестань мене переслідувати!»
Відповідь не прийшла, тому Неля вимкнула телефон і заснула.
Подруги перезирнулися.
- Поїхали! – мовила Неля.
Через годину дівчата були готові. Вони вийшли з будинку і підійшли до машини.
- Вау! – вигукнула Люда. – Range Rover*? Нічого собі!
___________
*Range Rover – позашляховик, марка автомобіля.
- Подарунок батька! – пояснила Неля.
- Бізнесмен? Чи що?
- Та ні! В кредит взяв!
Неля сіла за кермо, а Люда поруч на пасажирське сидіння.
- Пасок! – нагадала Неля.
- Та годі тобі! – вигукнула Люда. – Ми ж їдемо на вечірку!
Дівчина повернула ключ і мотор автомобіля загудів. Вони довго їхали по дорогах Києва і нарешті доїхали до великого котеджу. Біля подвір`я стояло багато машин. Неля повернула кермо і припаркувала автомобіль. Дівчата вийшли з машини і постукали в двері. Було чутно, як в будинку гриміла музика. Їм відкрив Макс.
- О! Нелю! Я радий, що ти прийшла! – вигукнув хлопець. – Проходь!
Подруги зайшли всередину. Раптом Люда підскочила і почала показувати кудись пальцем:
- Сашко! Тут Сашко!
Хлопець, почувши своє ім`я, підійшов до них.
- Привіт! – мовив він. – Я не думав, що ти прийдеш, Нелю!
- Ну, як бачиш, прийшла!
До компанії підійшов Макс.
- Нелю! Ходімо познайомлю тебе зі своїми друзями! Що ти тут з цими…
Неля винувато глянула на друзів і пішла з Максом.
- Ось, знайомся! Це Жека!
Хлопець, на якого вказав Макс, підморгнув дівчині. Вона слабо посміхнулася.
- Це Кувалда! А це Влад!
- Дуже приємно! – мовила вона.
Вони посадили її на диван і тицьнули в руки келих з алкоголем.
- Я не п`ю! – вигукнула Неля.
- Та годі тобі! Ми ж на вечірці! Ніхто не побачить! – мовив Влад.
- Я за кермом! – сказала дівчина.
Вона вислизнула від них і вийшла на вулицю. За нею вибіг Сашко.
- Нелю! Все добре? – занепокоївся він.
- Казала я, що не треба сюди їхати! Я почекаю Люду в машині!
- Точно?
- Так!
Сашко ввійшов назад в будинок, а Неля знайшла свій автомобіль і сіла всередину. Вона повернула повзунок на магнітолі і заграла пісня Hoizer «Take me to church»*.
________
*«Take me to church»(англ.) – «Візьми мене до церкви».
Так просиділа вона годину, а потім на пасажирське сидіння безпардонно сів Макс.
- Я тебе сюди не пускала! - вигукнула вона і стукнула його в плече.
- Повертайся на вечірку. – мовив хлопець, не звертаючи увагу на її слова.
- Не хочу!
- Та годі тобі! – він схопив її за зап`ястя.
- Відчепись!
- Е! Відпусти її!
Неля побачила за спиною Макса Сашка і Люду.
- А то що? – Макс підвівся і підійшов до Сашка.
- Відчепися від неї! – вигукнув Сашко.
Максим розсміявся і мовив:
- Добре! Ти ще бігатимеш за мною!
- Вали давай! – вигукнула Люда.
Мажор оглянув їх і попрямував в дім.
- Дякую! – звернулася Неля до друзів. – Підвезти вас?
- Було б непогано. - посміхнулася Люда і сіла позаду.
Сашко сів попереду. Спочатку дівчина відвезла Люду, а потім під`їхала до будинку Сашка. Але виходити він не поспішав.
- Знаєш кафе «Каштани»*? – запитав хлопець.
- Звичайно. – відповіла Неля.
- Їдьмо туди! – мовив він.
Дівчина вивернула кермо і виїхала на дорогу. Коли вони приїхали, Неля припаркувала авто на стоянці і друзі зайшли в кафе.
- Що замовлятимете? – запитала офіціантка, після того як вони обрали столик.
- Я не маю грошей… - прошепотіла Неля, нахилившись до Сашка.
- Я заплачу. – спокійно мовив Сашко.
- Але ж…
- Замовляй. – впевнено сказав хлопець.
- Ну… тоді капучино**… - замовила дівчина.
- Мені апельсиновий сік. – озвався Сашко.
- Дякую за замовлення. Очікуйте. – посміхнулася офіціантка і, повернувшись на підборах, зникла з очей.
Неля озирнулася. Кафе було доволі велике. Стіни обшиті деревом і оздоблені випаленими візерунками. Столики і стільці теж були з дерева. Офіціанти і бармен привітно посміхалися відвідувачам. Це створювало надзвичайно затишну атмосферу.
___________
*кафе «Каштани» - Київське кафе, вигадане автором.
**капучино – кавовий напій італійського походження.
Дівчина повернулася до друга і поцікавилася:
- Навіщо ми сюди прийшли?
- Я хочу, щоб ти мені порадила… - пробурмотів Сашко.
- Я? Порадила? – здивувалася Неля. – Знаєш, з мене порадник ніякий…
- Я так не думаю… Так от… - хлопець нервово поправив зачіску. – Мені подобається одна дівчина… і…
- І ти хочеш, щоб я допомогла тобі її закадити! Все по стандарту!
- Так… - тихо сказав Сашко.
До друзів підійшла офіціантка, поставила перед ними напої.
- Смачного!
- Дякую. – відповіла Неля. – А якщо чесно, то… Хто ця принцеса?
Сашко сором`язливо посміхнувся, опустив очі і пробурмотів:
- Люда…
- Люда? – дівчина радісно посміхнулася і прикрила рота обома руками. – Очманіти!
- А що мені робити? – похнюпився хлопець.
- Господи! Що ти як мала дитина! На День Святого Валентина подаруй валентинку і вона розтане!
- Думаєш?
- Впевнена!
Від розмови друзів відволік звук повідомлення на телефоні. Неля поглянула на екран свого смартфону і побачила повідомлення від мами: «Доню, повертайся! Вдома тебе чекає сюрприз!»
- Саш, пробач… Мама додому кличе… Тебе підвезти?
- Ні. Я ще посиджу. Дякую. – Сашко посміхнувся.
- Добре… Бувай. – дівчина вийшла з кафе і сіла в автомобіль.
◊ ◊ ◊
Припаркувавши машину, Неля попрямувала до будинку.
- Я вдома! – вигукнула дівчина і поклала ключі на комод.
- Нарешті! – почувся жіночий голос і в коридор вийшла дівчина, дуже схожа на Нелю.
Побачивши її, Неля застигла на місці, а потім підскочила і обняла сестру.
- Ірка! – радісно вигукнула вона.
- Привіт! – посміхнулася Іра. – Ти вже знайшла собі друзів, я так розумію? До речі, в мене для тебе подарунок!
Іра дістала з кишені коробочку, в якій лежав срібний перстень. Білі камені виблискували в світлі лампи, від чого перстень ставав схожим на біле сонце.
- Вау! Очманіти! – Неля одягла перстень на палець. – Дякую!
В коридор забіг Мишко, тримаючи в руках літачок.
- Вжж! Обережно! Попереду перешкода! – вигукнув хлопчик і оббіг сестер.
Дівчата розсміялися.
- Йдемо на посадку! – Мишко проїхав колесами літачка по комоду, а потім помахав ним перед очима Нелі. – Глянь! Глянь! Ірка мені літак привезла! Тепер я пілот!
- Діти! – покликав з кухні тато. – Ідіть їсти!
За столом Неля розповіла сестрі все про нову школу, друзів, вчителів. А потім всі пішли спати. Дівчина довго не могла заснути. Раптом на її телефон прийшло повідомлення. Вона глянула на екран. Повідомлення прийшло з невідомого номера. Спочатку Неля вагалася, але потім відкрила повідомлення.
«Привіт! Це Макс! Не спиш?»
«Звідки в тебе мій номер? - поцікавилася дівчина. – І я взагалі-то сплю!»
«Якби спала не відповідала б)))» - відповів хлопець.
«Відчепися!»
«Як грубо…»
«Чого ти хочеш?»
«Давай жити дружно».
«Перестань мене переслідувати!»
Відповідь не прийшла, тому Неля вимкнула телефон і заснула.
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(2)
Розділ 2. Вечірка.
Чат супер
Відповісти
2020-04-01 15:32:11
2
Розділ 2. Вечірка.
Коли Неля крикнула "Ірка" в мене в голові було. "ІРКА СПАЛАХУЮ НАЧЕ ЗІРКА 🔯🌟" 😂
Супер 👍
Відповісти
2021-07-04 18:51:19
Подобається