Розділ 1. «Знайомство»

Вересень 2017

 

Дуже важко давати обіцянки. Ти можеш пообіцяти багато що, але не завжди можеш виконати. Моя героїня уклала парі, яке… виконати не змогла. Отже, знайомтеся. Я розповім вам про неймовірні пригоди і романтичну історію кохання Нелі Гордієнко. Прекрасна дівчина, чудова учениця, ідеальна дружина. Довге русе волосся, карі очі, тонкі губи і струнка талія. Коли їй було шістнадцять, її школу в маленькому селі закрили і вона, разом з батьками і молодшим братом, переїхала до Києва, де вже жила і навчалася її старша сестра. Неля в своєму класі була відмінницею і дружила з усіма. Але вона дуже боялася вступати в новий колектив.

Ось настав той день,коли Неля мала вперше переступити поріг нової школи. Вона, звичайно, дуже хвилювалася. Я б теж хвилювалася на її місті. Отже, перейдемо до початку історії.

-         Ти вже склала речі в школу? – запитала мати дівчини, Олена Василівна.

-         Так, мамо. – відповіла Неля. – Мишку, я все бачу!

Маленький кароокий хлопчина, років шести, тихо за хіхікав і підірвав хлопавку, від чого Неля і мати підскочили.

-         От дурбелик! – розсміялася дівчина. – Ну то я вже піду.

-         Давай. Успіху. – жінка торкнулася губами щоки Нелі і протягнула їй рюкзак.

Коли Неля підійшла до воріт школи її зустрів директор. Глибоко вдихнувши, вона підійшла ближче.

-         Доброго дня! – мовила дівчина. – А ви директор?

-         Так. – посміхнувся чоловік. –  Мене звати Андрій Васильович. А ти Неля?

Неля кивнула.

Ходімо, я покажу тобі твій новий клас. – сказав Андрій Васильович.

Поки вони йшли по коридорам школи, дівчина намагалася запам`ятати дорогу до свого класу. Довгі коридори тиснули на голову, бо школа, в якій Неля вчилася раніше, була маленькою. Нарешті вони ввійшли в клас. З подивом  дівчина помітила, що у неї тридцять нових однокласників.

-         Доброго дня, Андрію Васильовичу! – привітався чоловік, який сидів за вчительським столом і всі учні встали.

-         Сідайте. – сказав директор. – Нелю, знайомся. Це вчитель філософії і твій класний керівник, Владислав Юрійович.

Вона потиснула руку вчителю і директор покинув клас.

-         Клас! – мовив Владислав Юрійович. – Це ваша нова однокласниця Неля Гордієнко. Нелю, сідай і ми почнемо урок.

Неля оглянула кімнату і побачила в кінці класу дівчину, яка сиділа сама. Вона підійшла і сіла поряд. Вчитель почав щось говорити, а новенька протягнула руку новій сусідці по парті і запитала:

-         Як тебе звати?

-         Люда… - посміхнулася дівчина. – Хвилюєшся в новій школі?

-         Та є трохи…

-         Людка, Людка… - кликав хтось з передньої парти.

-         Та що?!

-         Дай ручку! – попросив у Люди хлопець.

-         Тримай. – сказала вона.

Ручка, яку дівчина кинула однокласнику, прилетіла йому в голову.

-         Дякую. – прошепотів хлопець, потираючи лоба.

-         Та нема за що. – відповіла Люда і Неля почала тихенько хихотіти. – Це Сашко. Хороший хлопець. Але ти не подумай… Ми просто друзі.

-         Та я навіть і не думала…

-         Дівчата, я вам не заважаю? – вигукнув вчитель і дівчата захихотіли.

-         Пробачте! – сказала Неля.

Після уроку до неї підійшов один з її нових однокласників. Високий блондин з акуратно зачесаним волоссям ,одягнений в розхристану «модну» сорочку.

-         То ти вже знайома з Лимоном? – запитав він. - Ну з Кислим!

-         З ким? – перепитала Неля.

-         Це він про директора! – пояснила Люда і з вернулася до хлопця. – А ти йди вже.

-         Чого ти так з ним? – поцікавилася Неля.

-         Це Макс Бóгдан. Типовий мажор. Його батьки бізнесмени. Вже й власне авто має. – зневажливо сказала Люда.

Після уроків Неля зайшла в невеличке кафе. Раптом вона помітила Макса, який сидів в компанії трьох хлопців(очевидно, його друзі). Він теж її помітив і жестом покликав до себе, але вона вдала, що не побачила цього. Тоді він встав і підсів за її столик.

-         Зайнято! – вигукнула Неля, але хлопець не зрушив з місця.

-         Сьогодні мої предки їдуть на заробітки. Приходь до мене на вечірку. – мовив Макс.

-         Я не маю ніякого божевільного поняття де ти живеш. – саркастично мовила Неля.

-         О! То не проблема! – вигукнув Макс і протягнув їй візитку. – Я чекатиму!

Він підморгнув їй і повернувся до друзів.

◊       ◊      ◊

-         То ти підеш до нього на вечірку? – запитала Люда.

Дівчата сиділи в кімнаті Нелі. В кімнату увійшла мама Нелі з підносом в руках.

-         Я не знаю…. – відповіла Неля.

-         Дівчатка, я принесла вам каву. – мовила вона. – Ти ж п’єш каву, Людо?

-         О, так! Я її обожнюю. – вигукнула Люда.

-         Я чула  ти на вечірку збираєшся… - звернулася Олена до доньки.

-         Ні! Я не хочу йти до цього мажора! – пробурмотіла Неля.

-         Згодна! – сказала Люда.

-         Чого ви? – мовила Олена. – Ви ж не на побачення до нього йдете! Ідіть розважтеся!

-          Мамо, ти серйозно? – здивувалася Неля.

-         Так! Абсолютно! – жінка протягнула доньці ключі від автомобіля. – Беріть мою машину і розважайтеся! Тільки обережно!