Запанує на вулицях спека...
Запанує на вулицях спека. Плавить місто тремке і приречене. Заховатись кудись я без тебе Не змогла би. Бо вже засекречені Всі шляхи що, їх день сей палючий Розмиває. Тікати вже нікуди. А повітря густе і тягуче Тисне груди, і важко так дихати. Не розгледжу тебе я крізь скельця Окулярів масивних, затемнених. Тільки трепетом стомлене серце Обізветься нахабно і впевнено, Як знайому я постать побачу На розпеченій вулиці міста. Най голками цілунок гарячий Обпече, як безжалісне літо. Най обійми жадані обпалюють, Тільки зараз, назавжди зі мною будь У задушливій тиші міського дня. І я жар із грудей своїх видихну. В лабіринті шляхів, де ся спека Розтікається містом осяяним, Ми крізь дощ утечемо далеко, Віднайдемо прекрасний оазис свій.
2021-07-17 15:50:02
8
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1695
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3539