Слова
Олена Орелецька
Слова не йдуть, ховаються Сльози не льються, затоплють. Кричати не можеться, хочеться Не впасти б самій у пропасть. Дні ніби в кадрі, міняються, Ночі важкі ніби вічність Хвороба смертельна відчай Ніяк не лікується. Чиєсь життя, не твоє Реальність постійно вертається Новою порцією болі, А вже не можеться, не хочеться. Від кого душа ховається? До кого вона вертається? Осудять з новою жорстокістю За кожну твою дію. 13.09.2017
2018-05-29 12:44:40
2
0
Інші вірші поета
Заховай Вектори Ти просто підніми свої очі І все іде, і все минає
Інші поети
Inked Disaster
@inkeddisaster
Zeen
@Blue_Bliss
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3395
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2003