Хто ж тебе буде кохати цього дня?
Невже я той, Кому варто лиш побажати- І одразу поряд буде найкрасивіша дівчина у світі? Але чому ж не радий я цьому? Чому не користуюся таким бажанням? Невже я й досі ще кохаю Сильно ту дівчину єдину, Що мрією моєю колись постала? Ту саму, під ногами якої ніжна квітка розквітала, А коли вона пішла, то квітка та враз зів'яла... Я оточую себе завжди Купою дівчат веселих, розумних та чарівних, Бо намагаюся серед них тебе нарешті вже забути! В цій новій компанії ніжністю я ділився з кожною, Всього себе я віддавав, Бо тобі ж байдуже було на мене, Ти не цінувала того, ким я був, Що тобі дарував, Так чому ж зараз повинен я жалкувати за тобою? Тепер я іншій радість вже дарую, Про тебе навіть і не згадую! Але кого я обманюю? Я біль у серці пекучий відчуваю, Коли нишком вночі знову твій образ світлий згадаю! Хто ж тебе буде кохати цього дня, люба? З ким ти в поцілунках під деревами будеш розтавати? З ким ти зможеш мене легко забути? Сміюявся я із тебе, Бо знав, як зраджуєш мене, Як з іншим по темним куточкам нишпориш, Пристрасті слова іншому шепочеш! Я все прекрасно знав, І знаю, що час все розташує по місцях! І ось нічна пітьма забрала іншого від тебе, А ти саму себе в цій грі у зраду обіграла, Нікому не потрібною лишилась, Самотньою біля вікна тужиш, На мене, як колись, чекаєш! Але не прийду я більш, Тому шукай собі нову іграшку, Мене ж краще вже забудь! Хто ж тебе буде кохати тепер, люба? Його вже немає поряд, А мене ти знищила отрутою власних слів... Я все заради тебе колись віддав, А ти знущалась наді мною, Саму душу ганьбила за відкритість кляту... Більш не можу тобі я довіритись... Краще йди далі по життю, І не треба, не треба, мила, До мене повертатись, На моє палке кохання сподіватись! Невже це я, про кого всі казали, Що жіночі серця легко зачаровую, Щоб потім всі без винятку розбити, Бо крихкі вони, немов з кришталю їх зробили? Скоріше це я розбитий вщент, Це мене зламала легко ти Одним лиш поглядом своїм підступним! Зараз я похилився, Як та троянда, Яку бурею зламало Та на дно річки кинуло...
2023-09-09 12:19:58
12
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Lexa T Kuro
Будь-якому терпінню приходить врешті решт кінець... Цікаві емоції і почуття в цьому вірші ти озвучив, мій хороший 👍 Інколи люди не цінують те, що мають, а потім жаліються на те, що все втрачено... А чашку, що розбилася інколи склеїти можна, але пити з неї незручно, бо частина напою буде просочуватися крізь тріщини (( А ще я вважаю, що гратися почуттями інших, так як і їх серцями - не варто, бо бумеранг може повернутися завжди... А ще ми не можемо іншу людину змусити кохати чи не кохати нас - це її особиста справа. Але поважати почуття інших треба. І сказати правду також, якою б гіркою вона не була. Знов на роздуми та філософію надихнув мене, мій хороший 🙏🤗 Нових цікавих ідей, щирих почуттів, світлих думок! Бережи себе!🙏☀️
Відповісти
2023-09-09 13:49:29
2
Максиміліан Степовий
@Lexa T Kuro Дуже дякую за такі цікаві та філософські слова! Справді, вірш вийшов таким, що змушує роздумувати над почуттями та поведінкою людей і знаходити сили в собі рухатися далі😁 І тобі бажаю натхнення та щастя, моя хороша💖
Відповісти
2023-09-09 21:33:01
1
Lexa T Kuro
@Максиміліан Степовий Навзаєм, мій хороший 🙏🤗☀️
Відповісти
2023-09-10 05:47:05
1
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
51
10
2901
Без вагань
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
60
3
8175