Розділ №1. І нехай таємниці відкриються
Розділ №2. Параноя або ж інстинкт самозбереження
Розділ №3. Затишний дім
Розділ №4. Сон нам лише мариться
Розділ №5. Щаслива колючка 
Розділ №6. Створений чоловіком світ
Розділ №7. Посттравматичний синдром
Розділ №8. Всесвітній потоп
Розділ №9. Пекло на землі
Розділ №10. Гарячий поцілунок
Розділ №11. Похмілля
Розділ №12. Справжні почуття
Розділ №13. Компенсація за робітника
Розділ №14. Нещасний носочок
Розділ №15. Програма божевілля на рік
Розділ №16. Оманлива зовнішність
Розділ №17. Чесне серце
Розділ №18. Таємнича темрява
Розділ №19. Колекціонер магії
Розділ №20. Марні спогади
Розділ №21. Твоя палка аритмія
Розділ №22. Манія перфектціоніста
Розділ №23. Кожному по парі
Розділ №24. Дискримінація за заможністю сідниць
Розділ №25. Відьмина служба кол-центру
Розділ №26. Прогрес у стосунках
Розділ №27. Унікальна магія
Розділ №28. Пристрасний вечір
Бонус
Новорічний бонус | Дана Василівна & Амадей Лоріус
Комікси по "ВСП"
Ілюстрації
Розділ №27. Унікальна магія

Солодкий чай обпікав губи. Кафе поступово наповнювалося людьми і нелюдями, які приходили випити чогось теплого після важких робочих буднів. За великим панорамним вікном виднілося, як лився дощ і зносив сильним вітром пожовкле листя з дерев. Я любила таку погоду, хоча й старалася якомога рідше гуляти під час неї, бо боялася захворіти. Це нормальні маги могли дозволити собі цілком безпечно покашляти, поки не подіяли б настої. А от кожна моя простуда супроводжувалася оживанням мого дому та бажанням повіситися на балакучій люстрі. Втім, схоже не всі вони були такими. Люстра Алана виявилася напрочуд мовчазною і тільки іноді тихо віталася зі мною.

Про сьогоднішню вечерю з лордом Рейном був попереджений весь наш з Аланом меблепарк. Навіть Люсіаліна́рії ми строго наказали не лізти в це і, тим паче нічого не додавати у напої, від гріха подалі. Арчі тактично був переселений в сторону протилежної стіни. Балакуче меню з чашкою, Ал забрав взагалі до себе на кухню, аби воно не спокушало відвідувачів. А ніж сховав у підсобку, щоб самому не спокушатись на вбивство залицяльника. Єдине, що не вдалося нікуди пересунути — це двері і люстра. Втім, вони пообіцяли не докучати. І мені дуже хотілося в це вірити.

Коли стрілка настінного годинника доторкнулася вісімнадцятої вечора, Олівія люб'язно пропустила Віларда. Почекавши, доки він повішає чорний плащ на вішалку, я помахала йому рукою, запрошуючи до столу. На моє здивування, він мав інакший вигляд ніж в офісі: чорні штани, біла блузка та нові шкіряні рукавички з обрізаними пальцями. Втім, це все йому жахливо личило.

— Доброго вечора, Елайно. Вибачте, що затримався. Їхати на магциклі в дощ не дуже зручно, — ледь посміхнувшись, він повільно стягнув з долонь рукавиці і поставив їх на стіл. Мій погляд зачепився за старовинний перстень з прозорим каменем. Гарна іграшка. — Не засумували?

— Що ви, Віларде, я ніколи не сумую. За день можу стільки всього наслухатись, що тиша здається вищим даром з небес. Та й ви з'явилися хвилина у хвилину.

— Тут напрочуд чудове місце, з гарною...м...атмосферою. Чули? Одні мої знайомі казали, що в «Тихому домі» періодично оживають предмети і буркотять на чому світ стоїть, — десь позаду мене грюкнула склянкою Люся, явно висловлюючи свою позицію відносно Рейна. — Хотіли б мати таку магію? Напевно, це повний жах. Пам'ятаєте, як ми говорили з вами на Хеллоуїн і в ваших долонях почала базікати чашка? Було весело.

— Що ви, навряд чи з нею легко жити...— до нашого столу підійшов Кайтон та дав меню на вибір.

— Що будете замовляти? — спитав чоловік, припідіймаючи брову.

— Мені чашку еспрессо, будь ласка. А вам, Елайно? — запитав Вілард, ставлячи свою долоню поверх моєї, тримаючої меню. — Не хвилюйтесь за ціну, плачу я.

— Мені чай з корицею і молоком, — відповіла, повертаючи меню Каю і тим самим звільняючись від непроханих дотиків. Коли офіціант пішов, продовжила. — Чим ви займаєтесь у вільний час?

— Я? Я постійно вдосконалююсь у магії, вчусь новим речам, знайомлюсь з цікавими людьми. Навіть не уявляєте, які дивовижні істоти вас оточують.

— Хіба ви вже не навчились досконало користуватися левітацією? Чи ви маєте ще побічні напрямки? — не зрозуміла я. В основному, живі створіння мали один тип сил. Таких, як я чи Тайра було обмаль.

— Мій основний напрямок — це рослинний світ. От, наприклад, я можу за декілька секунд проростити квітку, — поки Вілард інтригував мене своєю особливістю, Кайтон поставив дві чашки на стіл. — Хочете подивитись?

— Але ж навіть ельфійський народ не може настільки швидко проростити щось. Як це можливо? — дивувалася я.

— Легко, Елайно. Дивіться.

Вілард Рейн обережно посунув наші чашки справа від себе і дістав із карману якийсь засохлий маленький листок. Він поклав його майже біля самих моїх пальців і почав чаклувати. Мить і з-під чоловічих долонь полилась магія зеленуватого кольору, оживляючи цей маленький листочок. Поступово, від нього проросло стебло здіймаючись вверх. На ньому з'являлися колючки і я шоковано зрозуміла, що це була троянда. Троянда, яка пройшла за лічені секунди шлях від відірваного листка до розпущеного бутону чорного кольору. Щось блиснуло червоним на її пелюстках.

Я дивилась, як зачарована на квітку і не могла відвести погляду. Ледь торкнувшись стовбура, троянда впала на край столу і потім на підлогу. Не бажаючи, щоб така краса лежала там, я швидко нахилилася і підняла її. На диво, ця краса мала запах звичайної троянди, але сильний аромат кави не давав мені насолодитись такою диковинкою.

— Ось ваш чай, Елайно, — Вілард посміхнувся і посунув до мене чашку. Не довго думаючи я зробила декілька ковтків, продовжуючи дивитись на чудо. — Бачу, вам сподобалося.

— Так, це справді унікально! — в носі неочікувано засвербіло і я чихнула, дивуючись сама собі. Ще що, алергія почала прогресувати і тепер я навіть нюхати каву не зможу? І хто ожив на цей раз? — Вибачте...напевно алергія.

Десь збоку стукнули двері, зачиняючись за останніми відвідувачами. В кав'ярні майже нікого не залишилося. Недовго думаючи, я полізла в карман піджака, аби дістати платок. Чого там тільки не було! Монети, величезна купа ключів, таблетки, амулет. Не довго думаючи, я виклала все це добро на стіл і змогла спокійно витягнути шовковий платок. Якщо вже чихати, то в нього. Коли я знову подивилася на лорда, його погляд був прикутий до амулета.

— Цікава річ, — протягнув він. — Вперше бачу щось подібне, можна роздивитись плетіння?

— Дивіться, чому б і ні?

Пальці Віларда обережно торкнулися срібної підвіски і в цю ж мить прозорий кристал змінив свій колір на смарагдовий з фіолетовими спалахами. Всередині щось похололо. Зі слів Калео, «Чесне серце» забавлялося зеленим, коли хтось заздрив, а фіолетовим — при ненависті. Поки чоловік розглядав камінь, в моїй голові згадалися і слова Інсанії про амулет, котрий врятує моє життя. В носі нестерпно засвербіло і моє «Чих» знову пронеслося по кав'ярні.

Серце скажено забилося. Я старалася віднайти в цьому чоловікові хоч якісь зачіпки на колекціонера магії. Червоний. Коли він створював троянду унікальною магією, на ній був якийсь червоний блиск. Перевівши погляд на перстень, я подумки вилаялась, як п'яний трактирник, знову чихаючи. Вілард пробував сканувати амулет і камінь на персні в цей час світився червоним кольором! Тим самим, який я бачила у своїх спогадах! А ще гірше, алергія ні краплі не відпускала, наче я дійсно випила кави! Невже він підлив кави, коли я нахилялася за квіткою? Апчхи!

Моя магія рвалась назовні і я з жахом очікувала, як якийсь предмет оживе, але сталося ще гірше! Через постійне чихання, сила дала неочікуваний результат і я з жахом помітила, як Люстра над головою захиталася. Повернувшись ще в бік, було видно, як Люся теж ледь помітно зарухалась. Втім, предмети продовжували оживати, хоч і мовчали під тихе ворчання Арчі і Люсі. Кайтон побачивши неладне, побіг на кухню. А от Вілард наче отямився від трансу й нарешті перевів на мене погляд. Втім, було пізно. Очі сльозилися, я постійно чихала і навіть лице почало червоніти.

— Давайте я проведу вас додому? Бачу, що алергія набирає обертів, — чоловік посміхнувся, ставлячи гроші на стіл і здіймаючи моє заніміле тіло. В очах на мить потемніло від виснаження, але сил противитися не було. Він нахилився до вуха і ледь чутно промовив: — Скоро вам стане легше, Елайно. Не противтеся...

Ми зробили декілька кроків в сторону дверей і я знов чихнула, відштовхуючи Рейна силовою хвилею аж до барної стійки. Мені не вистачало повітря. Лице нещадно пекло, поки Люся про щось питала мене. Але все, що я змогла вимовити їй — слово «Колекціонер». Напевно мозок Люсі дістався не мій, адже вона відразу скумекала, що напівпритомний чоловік у її ніг був тим самим злочинцем, котрий напав на мене. Тому вона, не довго думаючи, підняла передню частину стійки та заштовхала Віларда в тумбу.

— Алане! Та тащи вже свій кістлявий зад сюди, бо їй зовсім погано! — кричала Люся, підходячи ближче до мене. — Арчі, швидко неси сюди воду!

Коврик миттєво пригнув зі стінки і поповз у підсобку. На крик нарешті з'явився Алан зі склянкою якогось варева. Ще одна силова хвиля пронеслася по кав'ярні, оживляючи все на своєму шляху. Чоловік присів навколішки і почав заливати в мене огидний напій. Кругом гомоніли всі на світі, зливаючись в один страшенний потік шуму. Ал взяв коврик і почав витирати моє обличчя, аби трохи знизити жар.

— Ану замовкли всі!!! — закричала Люся так, що аж вікна затремтіли. — Елі погано, а ви тут побалакати захотіли? Та я вас всіх подавлю зараз, якщо не закриєте свої шухляди! Тиша!!!

На диво, меблі її послухались, а мене потрохи відпускало. Чого брехати, я і сама послухалася. Все таки стійка мала величезну вагу і опинитися під такою жіночою ніжкою зовсім не хотілося. Під її каблуком вижити взагалі не було шансів ні у кого. Хоча мені, відверто кажучи, хотілось би, аби вона закінчила зараз всі мої муки. Чхання поступово пройшло, але сили так і не повернулися. А от Люся чомусь почала розквітати...

© Юлія Богута,
книга «Відьмина служба підтримки».
Розділ №28. Пристрасний вечір
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
AnnaMary
Розділ №27. Унікальна магія
Не дарма цей лорд мені відразу не сподобався. Казала ж йому - руки гель від нашої Ери, от покидьок.
Відповісти
2022-10-02 19:44:31
1
Юлія Богута
Розділ №27. Унікальна магія
@AnnaMary як відчувала)
Відповісти
2022-10-02 22:09:20
1
AnnaMary
Розділ №27. Унікальна магія
@Юлія Богута і не кажи.
Відповісти
2022-10-03 09:22:54
Подобається