Серце Мрійниці
2020-11-30 20:16:26
Байдужість
Новини, Думки вголос, Особисте
Я, або ще не усвідомлюю, що вже все, або усвідомила це давно. Я знала, що ці стосунки не триватимуть вічно. Знала, що мені буде тяжко. Знала, що ще тяжче буде взяти на себе сміливість щоб їх завершити. Знала, але все одно пішла. Поринула. Пірнула в них з головою до кінчиків пальців.
Я щаслива. Я справді щаслива, що це зі мною сталося. Що ти зі мною стався.
Я щаслива що відчуття ейфорії затрималося в мені так надовго.
Але все, рано чи пізно, має здатність закінчуватися.
Я відчувала кожен крок від ейфорії до апатії. Я відчувала, як хімія в мені розчинялася. Відчувала кожною клітинкою свого тіла.
Це так жахливо, коли ще вчора я відчувала любов в собі, а вже сьогодні відчуваю байдужість...
Мені огидне це почуття.
Я відчуваю, як воно пронизує мене наскрізь, проникає у кров, в кістки, в кожну молекулу і кожен атом.
Мені огидне це почуття, бо гірше за ненависть, злість, відразу, в стосунках є байдужість. Коли ти нічого не відчуваєш, коли ти не маєш більше що сказати, коли ти пустий і закритий, ти більше не бажаєш наповнюватися а ні трохи...