Усюди бруд і я не про погоду

Ашаннiя

Усюди бруд і я не про погоду, Мабуть в калюжі краще майбуття, Ніж існувати поруч із сміттям, Що так поважно зве себе народом. І цей народ гризеться між собою, Себе вони і судять, і клянуть, Їм пліткувати краще, ніж дихнуть. Нажаль, своїх камінням забивають. Гризня за мови, злість, пекуча заздрість І зброя вже направлена на нас, Проти братів — братів обурив час І зникло все: любов, зв'язок і парість.

2022-09-30 08:29:44

Інші вірші поета

Я боюся тебе, як вогню Я життя розпишу кольорами Проклятая Хусточка

Інші поети

Arif Babatinca

@arif_babatinca

Princess Mwas

@princess_mwas

Ethanio Oberon

@ethanio_oberon

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12477

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11524