Людська лють
Ашаннiя
Останнім часом коїться багато Незрозумілих дій, страшних речей І світ навколо, мов ота палата, Де божевільних втримують людей. Один вбиває, другий нападає, А третій себе Богом уявив, Поки четвертий йшов до Бога плаєм, Його "місцевий Бог" вже засудив. Останнім часом коїться багато, Нас тут катують, страчують брати, І замість того, щоб лиш обійняти, Від нас батьки примушені піти. Тут всі тепер розгнівані, колючі, Нажаль, не взмозі бачить і почуть. Нас затягнули в раз криваві кручі, Страшний не Бог, а справжня людська лють.
2022-10-17 14:04:13
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Лео Лея
Оце точно. Останні слова прямо в ціль. Хороший вірш
Відповісти
2022-10-17 16:22:59
1
Ашаннiя
@Лео Лея дякую 🤗🙏
Відповісти
2022-10-17 16:38:15
1
Ашаннiя
🤗🙏
Відповісти
2022-10-18 03:31:26
Подобається
Інші вірші поета
Перемога Світ без тебе - могила Чому, коли ти йдеш, я плачу? Холод - тільки привід для кохання
Інші поети
Zeen
@Blue_Bliss
Ann Hensel
@d0ntvv0rry
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2889
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1967