Корабль....
Я просто ухожу в небытие,глядя на жизни людей, В телевизор пялюсь весь день, оставив все беды во вне. Нет никаких мне преград, ловушек что словят — тоже, Нет никаких наград, за какие все платят кожей. Я ухожу куда-то, пеплом теряюсь во тьме, Дорогою в Ад плутаю,лежу трупом в могиле камней, Я просто не существую, мой рай в ваших мечтах, Любимые,всех целую,мой корабль тонет в волнах.
2019-02-21 17:53:59
12
2
Комментарии
Упорядочить
  • По популярности
  • Сначала новые
  • По порядку
Показать все комментарии (2)
Domina Mortem
я стих подправила. Теперь да,соглашусь, он чудесен))
Ответить
2019-02-21 17:57:57
Нравится
Nobody.
Красиво😍😍😍
Ответить
2019-02-22 16:40:11
Нравится
Похожие стихи
Все
В честь 75-летней победы
» ❀ ᴋᴏɴ’ɴɪᴄʜɪᴡᴀ   ̖́- ╰────────────────────╯ ⭐ Сквозь огонь и мрак ⭐ Шли все те солдаты, Для кого жизнь Уже не та Под пули яростные дети Несли солдатам пушек вал, Но немцы их всё равно подбили, Бездушных демонов отряд. Матеря всех дожидались, Но не дождавшись полегли, Под те атаки как и дети, Были все поражены. Как много было тех героев, Которые весь мир спасли, И нет, я не про marvel, А про настоящих, удалых. Победа вскоре состоялась, Нацисты мигом отошли, Остатки армии вернулись, Уже со взрослыми детьми. Да только проиграли всё же, Ведь недавно президент, Отдал поля, дома и реки Германии и остальным...
53
4
273
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
64
3
8981