“Це якийсь жах!” - я розчаровано глянув на білу футболку, яка покрилася плямами від щойно розлитого капучино.

Ранок понеділка виявився катастрофічно невдалим. Скільки разів, я говорив собі, що не буду купувати каву в паперових стаканчиках з цими придуркуватими кришечками.

Скляні, відтерті до блиску, двері прокрутилися разом зі мною, заштовхавши моє тіло до холу. В такому вигляді до роботи приступати зась. Кивнувши головою, я привітався з охоронцем та попрямував до вбиральні. Я вилив до раковини залишки напою та влучно кинувши стаканчик до кошика, взявся відтирати брудний одяг.

- Невдалий день? - почувся голос прибиральника, який метушився навколо зі своїми знаряддями чистоти.

- І це лише початок… - з сарказмом у голосі промовив я.

Мене дратувало навіть власне відображення у дзеркалі. Я дістав резинку з кишені та закрутив волосся в безладний пучок. Але навіть ця спроба змінити зачіску не приховала втомленого вигляду від вчорашньої гулянки. Та всім начхати, чим я займався на вихідних, бо сьогодні я маю працювати в ім’я великої корпорації.

Стоячи в скляному ліфті, який мовчазно підіймав мене на сорок перший поверх, я тримав в руках смартфон. Мій погляд блукав між екраном і пасажирами, що виходили та входили.

5 поверх.

Волосся досі пахне його парфумами - спокусливий аромат, як запах забороненого, відзивається в кожній клітині мого тіла, змушуючи пережити вчорашню зустріч. Музика в голові збільшила гучність та стала якимось віртуозним симфонічним оркестром, що грає відверто сексуальний саундтрек. Склянка в ритмі гучних бітів, випромінюючи енергію від алкогольного екстазу, злегка коливалася. В кожному ковзанні по губах солодкий присмак бажання, відносив мене у світ насолоди.

13 поверх.

На мить я відчув себе загубленим у морі спокуси, де кожен погляд, кожен дотик перетворюються на електризуючу емоцію. Я зупинився, спостерігаючи, як спітнілі тіла рухаються наче один організм. Декілька кроків назад, і я раптом відчуваю тепло незнайомих рук, які обіймають мене. Хмільний розум розсипається на крихти, змішуючи спрагу до пригод зі страхом перед невідомим. Міцні чоловічі руки, нахабно досліджували моє тіло, ковзаючи під одягом. Я, напружив всі м’язи, і кожен наступний дотик пробуджував в мені палке бажання віддатися цьому моменту.

20 поверх.

Відчуття небезпеки змішувалося з екстазом, створюючи неймовірну атмосферу сексуальної напруги. Його дотики були ненаситною витівкою, що провокували моє тіло до найглибших відчуттів. Стиснуте горло лівою рукою, змушувало мене прогинатися в абсолютній відданості, а друга рука увійшла у мої штани, збуджуючи прутень до крайності. Моє дихання ставало скупим та нерівним, а губи тремтіли від напруги, яка змушувала стримувати стогін всередині, коли його пальці торкаються моїх сосків, викликаючи солодкий біль. Декілька спроб повернутися і глянути ким був цей чоловік, виявилися невдалими. Він дав зрозуміти, що бажає залишитися хтивим незнайомцем без імені та обличчя. Наш танець тривав наче ритуал спільного занурення в глибини почуттів, де час зупиняється, а тіло піднесене до меж свого найекстремальнішого вияву. Серед сотень людей ми пестили одне одного, уявляючи щось набагато більше.

28 поверх.

- Ліам, як справи? - знайомий голос змусив мене повернутися до реальності.

- Нормально. - протяжно відповів я, зрозумівши, що вже пару хвилин дивлюся на заблокований телефон.

- Ти впевнений? - продовжила колега Денні з сусіднього відділу, спостерігаючи, як я ховаю телефон до задньої кишені.

- Після твого уточнення вже не впевнений. - наївно посміхнувшись, сказав я.

- Ти збуджений. - підійшовши в притул, дівчина пошепки сказала мені, поклавши руку на мій член.

- Денні, дякую за зауваження. - я обережно відвів її руку.

- Завжди рада допомогти. - підморгнувши мені, дівчина відійшла на два кроки назад.

Здавалося, що вона роздягає мене своїм поглядом, при цьому спокусливо засовуючи вказівний палець до свого рота.

Я зняв піджак, та прикривши частину свого збудженого тіла, чекав коли ліфт зупиниться на потрібному поверсі. Я знав, що Денні не входить до клубу чемних та цнотливих дівчат. Про її сексуальні вподобання ходять легенди. Дивлячись, як вона смокче свій палець, я знову згадав вчорашню зустріч. Я заплющив очі та почав рахувати до десяти, щоб якось прогнати спогади.

36 поверх.

Ліфт зупинився. До нас приєдналося двоє незнайомих чоловіків. Я видихнув з полегшенням, адже, це змусило Денні припинити відверті натяки на близькість. Я відчув, як напруга з нижньої частини тіла відпускає моє збудження. Вочевидь ніхто з моїх колег не здогадувався, що я мою нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Страх показати себе справжнього робить з мене не того ким я є насправді.

39 поверх.

Ліфт знову зупинився і чоловіки залишили мене на одинці з Денні. Я відразу узяв до рук телефон, роблячи вигляд, що відповідаю на повідомлення. Перед усім я не маю наміру образити Денні. Вона ж невинна, що її природній потяг до протилежної статі, у випадку зі мною, буде невдалим. Його взагалі не буде, бо жінки мене ніколи не збуджували.

- Слухай, якщо хочеш трахнути мене… то… ось мій номер. - дівчина наважилася ще на одну спробу, засунув руку у ліву кишеню, заливши там візитку.

- Дякую. - я вирішив не розчаровувати її сподівань, тому прийняв її подарунок.

- Повір… ти не пожалкуєш.

Я дивився на жінку, яка усім своїм нутром благала, щоб я задовільнив так, як ще ніхто цього не робив. Я зловив себе на думці, що вона б дозволила це зробити прямо тут, а прозорий ліфт ще б більше її збуджував. Але моя відверта байдужість до жіночої статі розбила вдрузки цей еротичний сюжет.

41 поверх.

Спітнілою рукою я торкнувся відкритого краю ліфта, залишивши Денні зі своїми фантазіями, які ніколи не матимуть свого продовження. Я зітхнхнув з полегшенням, коли ліфт відновив рух, залишивши мене наодинці.

“Сьогодні однозначно не мій день” - тихо промовив я, одягаючи піджак, щоб сховати пляму від кави.

Довгий коридор дозволив мені зосередитися. Прямуючи до свого робочого місця, я вкотре усвідомив, що варто навчитися відпочивати більш розумно, щоб починати тиждень з новими силами.

Магнітна картка відчинила скляні двері, впустивши мене. Я піднявши праву руку, привітався з колегами та відразу зайняв своє місце.

На робочому столі вже лежало дві папки з паперами, які я маю сьогодні розглянути. В інший би день, я б розізлився побачивши такий обсяг роботи. Та сьогодні таке навантаження піде мені на користь. Зосереджуючись на завданні, я почав ретельно переглядати документи, звертаючи увагу на кожну деталь. Час в роботі промайнув швидко.

- Тук, тук. - глухий удар по дерев'яній перегородці, змусив мене підняти голову.

- Саманта, ти щось хотіла? - глянувши на дівчину, запитав я.

- Ходімо на каву. - запропонувала колега.

- У мене з кавою не склалося. - я відкривши піджак, демонстративно показав наслідки ранішнього інциденту.

- Ліам, ти сьогодні працюєш без перерви. Вже шоста година. - продовжила Саманта, схилившись трохи ближче. - Хріна з два, нам не заплатять за позаурочний час.

- Гаразд. - погодився я, закривши папку з паперами.

Саманта - моя єдина колега, з якою я почуваюся комфортно. Вона ніколи не намагалася дізнатися про моє особисте життя і не цікавиться чутками про інших співробітників. На перервах в більшості спілкуємося на теми книг та фільмів, весело сміючись. “Чи цікавлю я її як чоловік?” - я не раз ставив це питання собі. Вочевидь, вона має інші сексуальні вподобання. Та це лишень здогадки.

50 поверх.

Нагорі вітряно, тому ми вибрали столик ближче до скляної перегородки. Саманта замовила, як завжди, еспресо. А я узявши стакан слабогазованої води, ганяв бульбашки по склянці одноразовою трубочкою. Центральний парк купався в теплих променях вечірнього сонця - зелена оаза серед бетонних джунглів.

- Я нарешті дочитала книгу Андре Асімана "Називай мене своїм ім’ям", вона дуже, дуже емоційна. - дзвінко вдаряючи ложкою по чашці, дівчина привертала мою увагу, тримаючи зоровий контакт. - Ти читав її?

- Ні. - збрехавши відповів я. Стало очевидним, що Саманта вирішила таким чином розвіяти сумніви щодо мене. Спроба обговорити книгу на тему ЛГБТ спільноти, де інтимно описані відносини між двома чоловіками, виявилася невдалою.

- Ну, ну… - єхидно засміявшись, вона зробила кілька ковтків вже холодної кави. - Зарано виходить я запитала. Зарано…

Я не знав, що їй відповісти. Доволі тупо корчити з себе натурала перед людиною, яка відверто натякає тобі, що вона в курсі моїх сексуальних уподобань. Я наче равлик, що ховається у мушлі. Декілька хвилин ми сиділи мовчки, відводячи сором’язливо очі одне від одного.

Несподівано пронизливий подих вітру проніс повз мої ніздрі знайомий аромат, змусивши моє тіло здригнутися. Я ледве стримував склянку, відчуваючи, як мої долоні легко потіли від напруги. Серце забилось в грудях у шаленому ритмі, і я відчув на собі примарні руки незнайомця, що нахабно лізли у мої штани, викликаючи фізичне збудження. Моє волосся стало дибки на шкірі, статистично реагуючи на знайомі парфуми.

“Невже він поряд” - промайнуло у моїй голові. Стискаючи руками ноги, я намагався впоратися зі зростаючим хвилюванням, яке переповнювало кожну клітину мого тіла.

- Ліам, ти в нормі? - занепокоєно запитала Саманта, спостерігаючи, як я нервую.

- Вибач… Мушу піти. - я поспіхом дістав з кишені десять доларів та поклав на стіл.

- Гаразд. - дівчина не стала ставити лишніх питань, і їй дуже вдячний.

47 поверх.

Я стояв у тому ж ліфті, спускаючись на нульовий рівень. Діставши ключі від авто, я нервово перебирав між пальцями холодний метал. Мене ніяк не відпускав знайомий аромат, а все більше вивільняв хтиві бажання. Я сперся спиною об стінку ліфта для рівноваги та заплющив очі. Мою свідомість знову поглинули спогади палкого танцю. Вимкнувши розум, я відчув, що не хочу зупиняти свій запал, а навпаки - хотілося ще і ще.

Стоянка.

Машина самотньо стояла у секторі D освітлена тьмяним вогником ліхтаря. Я переступив поріг і опустився на м'яке сидіння, відчуваючи, як оббивка огортає мою спину, створюючи комфортне середовище для моїх думок. Відразу ж, як тільки замкнув двері, звучання музики вибухнуло з програвача, наповнюючи салон. Ритмічні удари басів зливалися з моїми емоціями, створюючи атмосферу напруженого очікування.

Розстібнувши застібку на штанах, я почав пестити свого прутня. Збільшуючи інтенсивність рухів, я доводив його до крайньої пружності. Для збільшення чутливості, я, зупиняючись, торкався вологими пальцями краю збудженої плоті. У своїй уяві, я чітко бачив, як мій хтивий незнайомець бере його до рота, підсилюючи жагу статевого акту. Широко розставлені ноги шукали опору, неначе прагнучи підтримати тіло під час цієї екстатичної подорожі. Віддзеркалення фар автомобіля гойдалися на сірому асфальті, супроводжуючи мої ритмічні коливання. Мені хотілося стогнати, і я стогнав. Охриплий голос у поєднанні з гомоном двигуна авто заводив мене ще більше. Вологі долоні все дужче і дужче ковзали, досягаючи вершини насолоди. Відкинувши голову назад, я відчув, як гаряча сперма пульсуючи ховалася у моїй долоні. Мить інтимності з самим собою була, лишень, ілюзією близькості, а не справжнім з'єднанням з іншою людиною.

Кілька хвилин я сидів і боявся поворухнутися. Моє серце билось так швидко, наче хотіло вибратися з грудей. Нерівне дихання продовжувало нагадувати про моє збуджене та спітніле тіло, яке так і не змогло заспокоїтися. Інтенсивні емоції не вщухали, а навпаки, здавалося, змушували мене шукати нові шляхи для виразу свого почуття. Акт самозадоволення надав певного полегшення, трохи заспокоївши палке бажання. Однак, я питав себе, чи це зможе задовольнити мене надовго? Чи це лише тимчасове полегшення перед новою хвилею почуттів, яке обов'язково настигне мене знову?