@Roksi_Eyha
Live to create. Create to live. Закохаі в книжки не сплять на самоті
Блог Все
Личное, Разное, Мысли вслух
5
8
70
Мысли вслух, Разное
3
50
Love is love
Вопросы, Личное, Разное
5
1
77
Книги Все
Стихи Все
Різдво. Магія. Слово
Тихий шепіт білосніжного зимового пилу Заполонив безкраї рівнини міжсільських лісів. Різдвяне світло вже посіяло передсвятковий настрій, Й живий народний голос знов колядочку завів. Пречисте свято знов в свої права вступає- На те й воно одне з найважливіших - I тихий його голосже не з ігноруєш Але тобі, на жаль, укотре не до того. Під дружні переливи сміху твоїх рідних Ти знов ховаєш усередині ті сльози гіркоти, Що криються за посмішкою майстерності актора. I знову молишся до неіснуючого Бога,  Жадаючи лиш стишити оту печаль, тривогу й гостру стружку болі. Ти знаешь - там, на неймовірно дальній відстані, Ось-ось урвется дороге тобі життя, I тебе саму від жаху й смерті відчаю рятує тільки власний артистизм, Разом з фантомом віри у Різдвяне диво. *** Мороз, як завжди, відстороненно кусає шкіру,  Рипучий сніг нещадно розриває тишу вечора. Але надломаний твій голос, правда, вкотре неспроможний  Дістатися до вбитих власним горем рідних душ, Та зупинитися, як завжди, не у твоїх силах. Дерева голо сплять, одвічно неспокійний вітер не тривожить Різдва тишу, Та не боїться це зробити яскравий передзвін початку дня нового, А ти, нарешті, неспокійно засинаєш, не взмозі дочекатися оттого найжаданнішого слова... Зимове сонце знов для себе вибороло місце поміж хмар I ти, не тямлячи нічого, вже звично прокидаєшся від марення,  Відразу обертаючись в напружене чекання. В кімнаті тихо - ранок тільки тишею й стрічає звично, Та кожна його нота диссонує з звуками твоєї творчісті, Наповненої майже відчаєм ледь видної надії, що рвано-різким рухом на папері відіб'ється. Вібрація. Навіть крізь шкребіт ручки її чуєш, Бо ж вкотре лиш вона - оттой сигнал, який тобі говорить краще усіх звуків, розкаже те, чого ти знов чекала. Ти завмираєш. Знов боїшся, чи вже просто не знаходиш сил повірити. Руки трясуться. Автоматичні рухи зробити надто страшно.   І все, здається, буде добре, та інтуїції вже пожиттєво ти не довіряєш. І звичне світло екрану обпікає втомлені очі. Потрібне ім'я вибухає бурею емоцій. А тихий, ледве чутний голос нарешті каже: "Все добре. Можеш не боятись. Житиму." P. S. Знаю, что не вовремя и не в тему. Знаю что переборщила. Но это не то что можно удержать в себе. Я без вас теперь не проживу.
9
1
263
Нескінченість
Я загубилась у безодні твоєї краси, В примарах почуттів і світлої пам’яті, У всіх сказанних тобою словах, Я загубилася в світі своєї весни. Я загубилася в тумані наших ранків, У радощах емоцій і мріях майбуття. В твоєму запаху, у дотику, у слові, Я загубилася в примарах того відчуття. Я втратив себе у такому коханні. Розбив, розпанахав ті груди міцні. Я вкотре повірив і вкотре побачив - Не моє. Не моя. Лиш далеко і ти. Я загубився у мареві задимлених світанків, На горизонті подій у твоїй сингулярності, Десь по дорозі до щастя і вічної радості, На шляху до небес я пекло зустрів. Я втратила більше ніж просто кохання - Я втратила віру, надію й себе. Я цю пустоту вже ось так не заповню, Я знову у пошуках, знову іду. Я знову пишу і знову ридаю Я знову вмикаю оттой лейтмотив Я знову танцюю і знову співаю І тільки для тебе воно все живе. Я вкотре у відчаї, вкотре в безодні, Я знову збираю себе по шматках. Гей боже, а можна мені в руки долі? Я просто зіграю останній квартет. Я загубився у безодні твоєї краси. В твоємі запасі, у дотику, у слові. Я загубилася у мареві задимлених світанків, На горизонті подій у твоїй сингулярності. Я десь в тобі - І вилізти не можу
2
0
384
Кохання
Вони у двох були прекрасні. Живі, яскраві й навічно-закохані. Їх душі танцювали піруети вальсові, Уста їх не могли спинити дзвінкий сміх. Вони завжди були у двох - Навіть ховаючитсь за горизонтами. Бо відстань - то величина відносно установлена А серцю завжди байдуже на те. Вони кохали як було описано в книжках- Відкрито, ніжно, чисто, романтично, На них разом дивитись можна було вічно  Хоча, напевно те є власне моя нова дивність. Вони удвох ніби зійшли з найяскравіших сторінок фантазії I ця картина - то є перший раз, Коли я справді не жалкую що моє мистецтво проживає саме в слові. Ще не придуманий людиною той пристрій, Що міг би передати магію цеї поеми.
8
0
306