Римма Чимшит
@Rimmusia
Блог Все
Временно покидаю платформу
Новости, Мысли вслух
15
8
79
Новости
15
1
61
Пару советов начинающим авторам.
Интересное, Мысли вслух, Разное
18
8
73
Книги Все
Стихи Все
В душе для нас они ведь будут вечны...
Улыбка светлая с лица не сходит, И улыбаюсь я с теплом тебе. Мою любовь к тебе никто не сгонит, Ты снишься радостно в сладким сне. Ведь ты любил меня и нашу дочку, Теперь из горечьи отправился в другой рассвет, Где нет убийств и плача, нет и точки, И жизни на земле там больше нет. Где люди наблюдают за родными, Где в скудную минуту всё поймут, И пусть ты не увидишь их живыми, Они тебя поддержат, позовут. Но часто забываем мы любимых, И забываем их минутой помянуть, Хоть на земле теперь они не живы, Но в сердце остаются весь наш путь. В душе для нас они ведь будут вечны, Мы не забудем их тепло, любовь и даже плачь, Они для нас как воздух тёплый, нежный, И пусть мы не услышим их любимых фраз. Для нас они останутся родными, И нужно в сердце их не забывать, Ведь если ты окажешся там - с ними, Они не отвернутся от знакомых глаз.
39
6
235
Навіщо в світі війни?
Колись, було в усьому світі мирно, Колись, ми забували про війну, Колись, ми дарували рідним квіти, Колись, ми бачили їх всю красу. Та з часом, ми забули про обійми, Про те, що в світі щастя ще живе. І знову в світ прийшли ці кляті війни, І їм до пельки, чи велике, чи мале. Вони не змилуються над кимось іншим, Їм все одно, хто в небо попаде. Вони як іскра, що тут хоче більше, І як захоче, все довкола вб'є. Вони не будуть припиняти бійки, Вони не зможуть всіх зрівняти нас, Скажіть же люди, так навіщо ж війни? Навіщо в світі є війна для вас? Та ті хто робить бійками нам гірше, Не знають, що таке справжнісіньке добро, Їм все одно на добрі душі інших. Їм все одно, для них це як кіно. *** Р. S. Зачем мы делаем войну? Давайте возьмёмся за руки и докажем, что мы одна большая семья, мы одних кровей и не будет в мире больше слёз потерявших сына на фронте матерей!
22
6
245
Чекати
Заплакала дівчина, боляче серцю, До армії просять брата її, Відвозять далеко за ріки й діброви, Триматиме рідного бідна в душі. А мати ридає і молиться Богу, Щоб з фронту прийшов живий її син, Щоб жив він у мирі і їздив у гори, Щоб жінку знайшов і діток малих. І все вона просить, до церкви та ходить, І плаче, і плаче у смуті душі, А донька за нею зі свічкою ходить, Запалить за душі мертвих- живих. Та сина не має, війна вже скінчилась, Надія все швичше у вирій летить. Та згодом до дому дівчина з'явилась, Сказала, що донечку має вже рік. А мати й питає: " А що ти за дівка? І чьє це малятко сидить на руках?" "Це вашого сина рідснесенька донька. Залишив цей світ не побачивши вас". А мати ридає, течуть гіркі слези, Дівчину обійме, обійме дитя. Залишив на світі рід свій чудовий, В біді не залишить все це життя.
22
2
160