Maybe...

Мари

Maybe you're all what I want... I don't know who I can believe. I don't really know... May be that's all... But I know that your love's all I need. . I can't explain how much my love is. May be you really love me too. And all what I want - to believe... I love you, but don't know what to do... . May be you know who I am?! Oh, if you know, tell me, dear! 'Cause I don't know who I am... Don't cry! Be happy, believe me! . I love you - and it's all I know. I pray that you here to stay! - That's all what I can do now... Please, dear... Don't walk away...

2018-01-14 00:06:37

Інші категорії

Гумористичні Поеми Вірші в прозі Подійні Сумні вірші Любовні

Інші поети

Red Blue

@redAndblue

Рада

@Rada_

mrs_nali

@mrs_nali

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13019

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12043