Maybe...

Мари

Maybe you're all what I want... I don't know who I can believe. I don't really know... May be that's all... But I know that your love's all I need. . I can't explain how much my love is. May be you really love me too. And all what I want - to believe... I love you, but don't know what to do... . May be you know who I am?! Oh, if you know, tell me, dear! 'Cause I don't know who I am... Don't cry! Be happy, believe me! . I love you - and it's all I know. I pray that you here to stay! - That's all what I can do now... Please, dear... Don't walk away...

2018-01-14 00:06:37

Інші категорії

Пейзажні Вірші в прозі Ода Соціальні Для підлітків Привітання

Інші поети

Вячеслав Коголь

@vkol

CVLD BLVVDED

@Zaharchuk_Arsen

Beautifulinwhite

@Beautifulinwhite

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

15001

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12116