Давай...

Viktoria Miller

Давай закриємо очі, І сидіти отак півночі: Говорити - про що захочеш, Голову мені паморочиш. Давай розмовляти тихенько- Щоб вітер здіймав легенький. Десь пташка, отам, заспівала: Про молодість, що змарнувала... Обійми мене, пригорни мене, І охопить кохання шалене. Тож давай закривати очі, Щоб сидіти отак щоночі.

2018-09-07 05:56:16

Інші вірші поета

Війна ...О сьомій ранку Мовчи

Інші поети

Татті Сей

@Tatty_Say

Plume Akwmarine

@plume_akwmarine

cherioo

@cherioo

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2519

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1820