PRO
Ірина Ткаченко
@Irenalihyl
🍵☕🍫
Стихи
Вірш: Не дозволимо!
Лютий. До весни було не довго. Так не повинно бути! Але так є. Прийшли страшні часи. Не побоюся, хоч і не хотілося б казати. Війна. До нас прийшла війна. Думали нас просто так зломити? Думали, що ми здамось? Та ми не зломились, не здались. Стали на захист ми. Усі хто могли. Не дамо захопити дім наший. Не дамо себе ображати! Ми народ єдиний. Не здамося! Не зломимося! Ніколи- ми. Разом- ми сила. І нікому не дозволимо чужому, правити на нашій землі. На нашій рідній Україні. Україна вперед!!! Ірена Лішул. ( 27 лютого 2022 року).
16
7
178
Вірш: Літня свічка.
Саме сонце її запалить. Тримаю я її обережно. До вечора вона горить і в ночі також. Чарівна, непроста. Літня пора нині. Цвіркуни співають. Співають нічні птахи. Горить, осяює мою оселю. Горить яскраво, не підводить. Олівець до рук візьму. Літо і її намалюю. Нічний час. Моя таємниця ти. Свічка, що запалило її саме сонце. Чарівні миті. Чарівний, літній час. Свічка. Непроста свічка. Ірена Лішул.
14
2
108
Вірш: Я самотній в сні і на яву.
Колише вітер траву. Підіймає моє волосся. На щоках сльози. Беззвучний я. Я мовчу. В сні і на яву. Я один. Я сам. Я самотній. Дощ з неба полив. Ступаю я по калюжам. Мелодія сумна лине. Мелодія серця мого. Скрипка сум грає. Душа мороком огорнута. Хотів би я - бути не самотнім. Та... Ніхто не хоче мене розуміти. Сяду я на мокру землю. Руки до обличчя піднесу. Очі заплющу. Самотній я повсюди. Я лишився сам. Я самотній. Самотній в сні і на яву. Мелодія. Сумна мелодія. Мелодія серця мого. Ірена Лішул 2022 рік.
17
4
177
Вірш: Поганий стан.
В світі де повно інформації. Я. Загубився я. Замкнувся у собі. Душа - затягнули її темні хмари. Морок серце огорнув. Сльози беззвучно я проллю. Проллю, не помітить це ніхто. В світі, так- є і хороше. Та... Погане ніби переслідувач за мною йде, біжить. Посмішки немає. Сум на лиці. Дощ по вікну біжить. Як мої спогади. Хочу я щоб було щось хороше, та... Його на жаль немає. Догорають свічі. Одна, друга. Догоріла і третя. В темряві я лишився. Так темно ніби на душі і в серці. Стан. Поганий стан. Ірена Лішул. 2022 рік.
14
3
119
Вірш: Павутина.
Літній ранок. Росяна трава. Я бачу на гіллі тебе. Павутину я помітив. І помітив працьовитість. Ти її плів, коли я ще не прийшов. Продовжуєш плести її і при мені. Хоч і боязко тобі. Виблискує краса на сонці. Узори різні. Літній вітерець її легенько захитає. Захвилюєшся ти. Оку моєму мила ця картина. Та картина, що ти її сплів. Момент незвичайний, в пам'яті моїй тепер буде. Павутина. Чарівні узори- в душі моїй, щастя відтепер. Ірена Лішул. 2022 рік.
14
4
101
Вірш: Шум.
Заплющу я очі свої. Літо мене зустріне: теплим, сонячним промінням. Чую я шум вітру. Плескіт води у річці. Спів птахів. Шум природи це. Прислухаюсь до себе. Так тихо довкола стало. Серце, я чую як стукотить серце моє. Як по тілу біжить кров моя. Відкрию я очі свої. Шум природи- відновився він у мить. Літо. Шум літа. Посмішка моя з'являється у мить. Ірена Лішул. 2022 рік.
16
3
138
Стихотворение: Объятия лета.
Тепло я чувствую по телу. Лето все больше нас согревает. Сверчки спели свою песню. Объятия лета. Теплые, нежные, неземные. Солнечный луч меня - обнимает. Росяная трава - обнимает. Звук пения птичек - обнимает. Каждый по своему – обнимет меня. Лето. Летняя пора. Теплее всего ты со всех пор. Счастье и радость мне - объятия твои принесут. В летних объятиях – вся для меня суть. Объятия. Летние объятия. Ирэна Лишул.
10
0
123
Вірш: Нічні хмари.
Заходе світло. Ховається воно в хату. На вулиці темно стає. Ніч прийшла. На небо я, голову підведу. Небо хмари затягнули. Сині хмари. Дощ, ніби сльози з неба поливають. Тепло несуть вони- на диво. А може це: не диво, а просто літо. Мене кличуть ховатись. Та я не піду. Хмари, цікаво які вони на дотик? Хмари, затягнули вони вже геть усе. Блискавка пронзила землю. Осяюючи все. Хмари, неземні і таємничі ви. Доторкнутися до вас, хоч би один раз. Літо. Літні хмари. Нічні. Нічні ви. Ірена Лішул.
10
0
104
Вірш: Для чого був народжений?
Задаюся цим питанням. Днем і в ночі. Заполонило воно мою свідомість. Так для чого я був народжений? Для чого ж? Моє хоббі. Моє кохання. Моє життя. Робота ще не обрана. Навчаюсь я. Правильно чи шлях вибрано? Літаю я у мріях. Мрійник ще той. Праця, відпочинок. Спогади день за днем. Відповідь на питання я давно шукав. І знайшов я її. Кожен сам дізнається, визначить для себе. Для чого він був народжений . Я визначився ким я стану давно. Я ж на це навчаюсь. Лікар. Лікар кардіохірург. Я народжений рятувати життя. Питання всі тепер відпали. Я знаю. Я все знаю. Ірена Лішул.
12
5
152
Вірш: Коми'ш.
Колише вітер тебе. Біля річки ти ростеш. Рибалкам можливо й заважаєш, та це- твій дім. Водяна хвиля омиває тебе. Дощ з неба краплями покриє. В дощову і сонячну погоду ти живеш і ростеш. Рослина ти цікава. Сонце зігріє тебе в теплий день. В страшну бурю ляже коми'ш на воду. Сльози дощу. Колишуться в річці хвилі. Омивають вони тебе. Коми'ш. Твоя назва коми'ш. Ірена Лішул.
13
4
124
Вірш: Не весело.
Дощ. Грозові хмари на небо набігли. Моя душа- спустошена вона. Вона давно мертва. В неї сміють ще плювати. Даю відсіч, попри біль. Думаєте легко? Думаєте легко? Мертвим у середині бути. Щодня мене спогади з'їдають. Біль у серці, біль у тілі. Відчуваю себе лялькою, маріонеткою. Навіщо так чинить з людьми?! Що я тобі зробив? Об асфальт. Повсюди кров. Тіні геть! Хочу я бути вільним. Та не знаю як. Біль, спустошення... Ось моє Я. Ірена Лішул.
13
0
143
Вірш: Кругом обман.
Чорні ворони з гілки злетіли. Дивлюсь на ліво, дивлюсь на право, перед собою, вниз, вгору, оглянусь назад. Куди б я не дивився. Він кругом. Поїдає серце, знищує душу, випиває всі соки з тіла. Стаєш немічним. Хочеш по допомогу бігти. Кругом. Він кругом. Ім'я йому: обман. В очах злість. Хочеться його зруйнувати. Щоб і сліду не було! Руки, ноги, тіло... Очі бачать ланцюг. Як локшина на вухах, гострим соусом він приправлений. Обман. Кругом він. Ірена Лішул.
19
4
151
Вірш: Прожите життя.
Стою я, а може лежу? Свідомість в тумані моя. Мене кличуть уже до себе. Прожито життя. Чи страшно мені? Так. Помирати ніхто не хоче. Та час мій прийшов. Заплющую я очі: в спогади я порину. Ось дитинство безтурботне. Ігри з друзями, я продавець, я лікар, я учитель... Спогади з юності моєї: моє перше кохання, моя перша праця... Спогади пізніше: робота, сім'я... Поїздки на море, походи в ліс, зустріч з друзями. Спогадів ще багато і всі різні вони. Відкрию очі і посміхнуся. І знову заплющую я їх. На вік, на вік, на вік... Ірена Лішул.
15
3
129
Вірш: Письменник.
В вікно я дивлюсь. При світлі свічки. Я працюю. Працюю не покладаючи рук. Робота не легка. Мене хейтять. Нехай і так. Вам не зрозуміти- як важко творити. Зриваюся іноді як пляшка шипучки, коли тощо... Є надія в мене. Надія. Я пишу. Ніби магію створюю. Книги, вірші, цитати, інша творчість... Лічити- не злічити. Стараюсь я. Хейтери бувайте. Йдіть своїми стежками. Розмовляти ніколи. При світлі свічки. Я творю. Головне щоб подобалося люди вам. Письменник. Я письменник. Ірена Лішул.
16
4
178
Вірш: Там де мрії.
Сонце зайде за горизонт. Настане вечір. Вечірній час. В руках чашка з чаєм. Запах вишні у повітрі. Гарячий пиріг. З своїми думками я на одинці. На одинці біля каміну. Струни гітари. Мій теплий дім. Там де мрії з'єдналися усі. Я живу в тому часі. Живу тим моментом. Свої мрії. Я. Я перетворю на цілі. Досягну я їх. Хлюпоче вода. В океані подій я. Там де мрії. Я до них піду. В життя я їх втілю. Через примхи нехай часу. Та я це- зроблю. Ірена Лішул.
17
9
120
Вірш: Час творити.
Цілі епохи ідуть у вічність. Закарбовуються в пам'яті багатьох. Їх час творити- вже давно минув. Що могли- те і зробили. Книги, картини і інше... Світу подарували. Щоб не зникла творчість. Ми. Ми продовжуємо- писати, малювати, робити й інше. Час творити за нами. За нами нині він. Їх творчість- пам'ятаємо. Щоб була не мертва- творить й свою не забуваймо! Майстри, початківці- усі навчаємось! Вічно в навчанні ми. Творчість- настав твій час. Настав час і наш. Ірена Лішул.
14
2
157
Вірш: Я сильний.
Дощ. По вікнах він стукотить. Ніч на дворі. Горить багаття. Вдивляюся я в нього. Сльози з очей з течуть. Думки голову заполонять. В полон мене візьмуть. Важкі кайдани. Доля нелегка. Я під важким пресом немов. Я ніби загнаний звір. Та бачу я надію. Я бачу свої цілі. До них я піду. Свою славу я здобуду. Якщо доведеться стерти руки в кров- я це зроблю. Запах диму. Багаття погашено. Магія ночі. Зі мною ти. Я силу маю. До майбутнього я піду. Сильний. Я силу. Я маю силу. Ірена Лішул.
17
4
198
Вірш: Життя швидкоплинне.
Колискова. З дитинства- в доросле життя переходить. Стою я на стежці вибору. Бути мені самому чи ні? Бути успішним в одній справі чи кількох? Час швидко минає. Чим старше я стаю- тим швидше він збігає. Радості дитинства. Підліткові несподіванки. І от, уже дорослий я- вдивляюсь в дзеркало. Вдивляюсь в відображення. Життя. Не встигнув я оглянутись як я такий. Такий дорослий на вигляд. В душі ж я. Ще той підліток, ще те дитя. Не спішіть життя проживати. Встигнеться все. Життя швидкоплинне. Душа. Душа моя. Душа це моє я. Колискова. Дитяча колискова. Ірена Лішул.
16
2
139
Вірш: Зима.
Тепло каміну. Наповнює воно всю кімнату. В руках чашки з какао і маршмелоу. Зимовий фільм. Зимова казка, у домі і на дворі. Сніг засипає весь дах. Сніжинки на руках. Я їх розсиплю довкола. На щастя я це зроблю. Смак цукерок. Запах мандаринів. Зимовий торт. Прикрашу його шоколадом. Снігурі, синички, горобці. Їх пісня лине до нас. Запам'ятай це тепло в холоді. Наш дім, наш двір. Зима. Зимовий час. Ірена Лішул.
15
5
220
Вірш: На свята.
Наближається свято. Запах мандаринів. Шелест цукерок. В будинку готується пиріг. Чарівний аромат заманює усіх. Синички, снігурі, горобці. Їдять з годівнички, милують око, свою пісню заспівають. Кругом біло. Сніг довкола нас. В темну ніч, у ясний день. На деревах прикраси: гірлянди, дощик. Сміх людський навколо. Радісно всім в ці свята. Атмосфера. Свята атмосфера. На свята. Ірена Лішул.
16
2
133
Вірш: Чорні маски.
Хей! Хей! Хей! Пензлем веду я по полотні. За руки ви мене схопили. На обличчях ваших маски. Чорні маски. Карнавальна ніч по переду? Намагаюсь я вирватися. Виходить. Вони за мною біжать. Пензля до рук. Я новий візьму. Життя я далі своє малюю. Вогонь позаду мене. Вони силу мають. Пече в спину. Я їх не знаю. Маски. Таємничі, чорні маски. Воду я намалюю. Направлю в їх сторону. Вогонь погашено. Розпалися їх маски. То просто спогади. Спогади мої. Виявляється я їх знав. Просто давно забув. По життю я більше не з ними. Лише з щастям. Маски. Чорні маски. Розлетілися вони у мить. Ірена Лішул.
18
7
194
Вірш: Спогади.
Один, два, три. Спогади з'явилися на горизонті. Та вбираю я весь біль у себе. Мене замкнули. Чотири стіни. Глухий кут. Бачу я весь жах. Він твориться довкола. Пильне око тут, пильне око там. Одні прикази мені. По поверхні слизькій я іду. В очах біль, рани на серці. Краплі крові по шприцу біжать. Я знаю це було. Це і досі в спогадах є. Тіні. Довкола вони. Я їх знаю і ні. Спогади і реальність- злилися вони в одне. Ірена Лішул.
14
2
143
Вірш: Ми як піщинки.
Як піщинки. Загубились серед планет. Великі і маленькі. Неважливо які ми. Ми всі особливі. Кожен з нас неповторний. Хтось співає, хтось малює, хтось торгує... Відомо нам все про себе лише одним, іншим відомо те, що ми хочемо сказати. В чутки не вірте, не всі вони є правдою. Своєму серцю віру дайте. Як піщинки серед планет. День і ніч малюють нам щастя. В радості й горі підтримуйте один одного. Місяць, сонце, вода, вітер, вогонь, земля... Природа сили нам дає. Запам'ятай - не самотній в світі ти. Нас мільярди. Як піщинка серед планет. Один в своєму роді ти. Ірена Лішул.
18
6
169
Вірш: Не дозволю!
Ти думаєш я камінь? От і дарма. Я жива. Почуття я маю. Не дозволю я собою керувати. В мою душу не смій плювати. Відсіч, якщо потрібно я її дам. Мене ти обзиваєш просто так? Почуй мій гнів, відчуй його. Смак не меду. Це уже точно. Не дозволю я себе зломити. Ти мене не знаєш. Поганої думки ти про мене, а дарма. Не дозволю. Я тобі не каміння. Постався до цього з розумінням. Я жива- не мертва. І я маю. Маю почуття. Не дозволю! Ірена Лішул.
15
3
230
Вірш: Ти наша зірка.
Зіркою на землі ти був. Зіркою на небі нині є. Люди сльози градом ллють. Зима, весна, літо, осінь. Пори року. Без тебе і світ наш. Не такі всі дні. Дні суму і жалю. Прости і прощай, і прощай. Всю правду ти нам відкривав. Зірка на землі, а нині на небі. Один, два, три. Ти напевно думав, що ти сам. Зірка на землі, а нині і на небі. Прости, прощай. Зірка. Ти наша зірка. Ірена Лішул.
17
2
143
Вірш: Біль - не простий ти.
Жіночий біль можливу радість принесе. Чоловічий- ранить в саме серце. Дитина. Відмова. Спільний біль- розлука. Розділена тисячами кілометрів ваша доля. Біль фізичний, біль моральний, біль душевний, біль сердечний... Скільки тебе довкола. З хмар проллється дощ. Серце на частини розірветься. Уламками воно обзаведеться. Почорніє душа. Біль. Так дієш ти на всіх. Не робіть нікому боляче, автор просто знає як це важко коли болить. Біль, боляче. Ніколи і нікому цього не робіть. Є біль хороший, що може об'єднати, але все ж у більшості своїй ні. О біль- не простий ти. Ірена Лішул.
20
6
194
Вірш: Ти знаєш цього незнайомця?
Дивлюся на все це я. В серці рани. На душі морок. Чорна тінь пробігла. Я її знати не хотів. Та я її знаю. Допомоги я раніше просив. Хоч знав, що це все без сенсу. Та мав хоч якусь надію на краще. Дарма сподівався. Незнайомець, незнайомка чи і більше- вони мене полонили. Просити допомоги більше не має сенсу, та певно й не було. Надія, віра і любов. Все покинуло мене. Сльози проллю не рідко. Я це вже не контролюю. Не знаю як собі допомогти. Моє відображення, а в ньому вони. Ти знаєш цього незнайомця? Знаю. Але краще б не знав. Допомоги. Вже не прошу я її. Все без сенсу. Без сенсу все. Ірена Лішул.
11
1
137
Вірш: Глибина.
Накрапає дощ. Віє вітер. Уперед. Хоч і мокро- та я ступаю. Погляд направлено вперед. Поглянь, на мені корона. Не високомірний я. Просто впевнений у собі. Візьми урок вихованості і не тикай пальцем. Хто тут цар і бос? Цього я не знаю. Я іду по своєму шляху. Хоч із тереном він. Я його пройду до кінця. На дімною сміються і зневажають. Ну, і, що? Їх це не стосується. Всіх кривдників своїх я просто проігнорую. Не до них. Глибина почуттів мною оволоділа. Музика лунає кругом. Хто тут цар і бос? Я не знаю. Я ступаю. Глибина. Таємна глибина. Заманює мене вона. Ірена Лішул 2021 рік.
11
1
128
Вірш: Розбивачка сердець.
Сміх мій чутно кругом. Я дівчина непроста. Загадка я. Я необділена увагою. Але мушу я дещо робити. Така я дівчина. Не судіть строго. Серця я хлопцям розбиваю. Вони певно хочуть мене кудись запросити. Та я не можу. Я по життю хочу бути без пари. Без половинки. Тому я їм відмовляю. Суворе ні, з уст моїх летить. Ви певно в шоці. Та я така. Як фортеця непробивна. Вільна я на вік. Кар'єрист по життю. Сердець. Розбивачка сердець. Ірена Лішул.
10
1
111
Вірш: Кава з молоком.
Дві сторони однієї медалі. Чорне і біле. Два різних і в поєднанні чудові, чарівні світи. Один в зернах світ. Інший як вода, так ллється. Обидва прекрасні. Доповнюють один одного. Біле і чорне. В стаканчику, чашці чарівний, неповторний смак і аромат. Комусь можливо це поєднання здається дивним, але факт- любителів не мало. Молочний світ. Кавовий світ. Кава і молоко. Кава з молоком. Ірена Лішул.
14
1
139
Вірш: Мій світ.
Піднімися! Вдихни на повні груди. Кругом себе роздивися. Заспіває моє серце- співають і ваші серця. Світ прекрасний. Птах в небі відізветься. Ступлю я по росяній траві. Чарівний світ. Я посміхнуся. Алілуя я промовлю. За все Бога я хвалю. Чарівні миті. Вітер віє в лице, розноситься волосся по сторонам. За всю красу, за життя , що мені дали. Я люблю. Я люблю цей світ. Мій світ, що мені створили і я сам творю. Мій внутрішній світ- створений мною. Зовнішній створений – усіма. Алілуя промовлю я до неба. Чари. Чарівність у всьому. Алілуя!!! Ірена Лішул.
10
1
132
Вірш: Як рисове зерно.
Як зерно. Як рисове зерно. Летить час. Як рисове зерно розбіглися думки. Чому я ще дихаю і живу? Напевно тому, що так потрібно. Важко. Як зерно, що воду в себе ввібрало. Так важко мені. Руки я сплету. Весь час незнайомець живе зі мною. Хочеться звільнення нарешті. Яж ніби мертвий. Такий мій стан. Зовні я ще живий, в середині вже майже все. Ніби полум'ям догорає. Лишається лишень дим. Як квітка яку зірвали. Виснажений я. На відображення рідко дивлюся. Просто не можу бачити себе такого. Як зерно. Як рисове зерно. Ірена Лішул. 2021 рік.
15
4
143
Вірш: Маю все і нічого.
Я маю все і в той же ж час нічого. Щоб щось вміти потрібно вчитись. Багато вчитись. Навіть коли є талант. Вчися, не спиняйся. Демон на плечі шепоче: кинь, є інше: гульки, випивка тощо... Не слухай, не піддавайся. До мети. Маючи все і не маючи нічого. До мети ти іди. В день і в ночі роби, старайся. В танці переможному будеш танцювати. Руки перед собою, руки в сторони. З посмішкою по життю. Маючи все і не маючи в ту ж мить нічого. Кожен сенс свій сам знайде. О, музика мене манить. У перед! Іди у перед. В танець переможний в кінці підеш. Маючи все і не маючи в ту ж мить нічого. Ірена Лішул.
16
1
215
Вірш: Біль.
Як боляче. Я ніби щоразу помираю. Помираю, як думки страшні накривають. Думки, я сам не бажаю такого думати. Весь біль пішов від вас. В нічній тиші- сльози я проллю. Так боляче. Боляче мені. Страшні - у сенсі страху. В прямому сенсі. Я боюся. Боюся того, що буде. Борюся роками уже. Не знаю скільки ще витримаю. Я сподіваюся все мине. Та лунають мої слова. Слова в них сенс великий закладено. Біль. Мій біль. Я ніби щоразу помираю. Сльози ідуть градом. Сльози. Мої. Біль. Болить, болить, болить... Ірена Лішул.
17
3
122
Вірш: Читачу.
Без вас яб не стала тою ким я є. Без вас немає натхнення. Без вас світ не такий. Читачу, дякую, що читаєш мене. Автору важливо, щоб його хтось читав. Автор для читача пише, можливо хтось і ні, я ж так. Читачу! Коментуй, автору поштовх до виправлень і роздумів це все дає. Принаймні він намагається виправитися. Читачу, знаю, автор не ідеальний. Автор може щось не так зробити. Читачу на автора не ображайся- він не навмисно. Читачу, ти для автора мотиватор. Ти мотивуєш мене. Читачу, дорогий мій читачу. Дякую, що ти в мене є. Всім серцем я тебе шаную і люблю. Читачу. Дорогоцінний мій читачу. Ірена Лішул.
16
6
131
Вірш: Корабель.
Вітер. Холодний вітер. Океанічні хвилі. Пливе корабель. Пливе він у даль. Люди музику грають. Нічні зорі мерехтять. Місяць сяє над ним. Таємна ніч. Пливе корабель. Пливе у далечінь. В танець джентльмени кличуть дам. Нічні свічі на кораблі, таємниці всі відкриють. Пливе корабель в далечінь по воді. Музика лине кругом. В відображенні помітна його велич. Всі кольори його чарівні. Нічний метелик надихне нас на мрію. Пливе наш корабель. Пливе в далечінь. Темна вода його омиє. Стукочуть хвилі. Корабель. Таємничий наш корабель. Ірена Лішул.
9
1
107
Вірш: Світ творчості.
Днем і в ночі. Пензель до рук- я творю. Олівець, ручка- вірші, книгу я пишу. Муза. Моя муза. Таємниця ти для всіх. Звідки я черпаю натхнення? Звідки сили й інше? Цікаві питання. В серці щастя. На душі радість. Посеред знайомих обстановок я виявлюсь. Музика залунає. Живу я нею. Живу я творчістю. На вулиці, в будинку, у гостях... Живу і не знаю- як без неї бути. Різні барви не дадуть мені забути і на мить. Як весело і добре в світі творчості мені існувати. Ні за що, не буду я його залишати. Світ. Творчості світ. Ірена Лішул.
13
3
112
Вірш: Темна ніч.
Що думати не знаю. Настрою не має. Прив'язка до людей відпадає. Більше не прив'язуюся я. Немає певної довіри. Я не довіряю. Настрій опустився нижче нижчого. Темна ніч. Я в роздумах. Нічні тіні мені шепочуть. Я думаю, що я один. Не страшно мені. Хоч страх і властивий людям. Біль мене скував. Хочу я жити без нього. Відображення на поверхні. Моє відображення. Ну, привіт. Привіт мені. Змучений. Змучений я. Темна ніч. Нічні тіні. Мене ніби не існує. Чомусь. Чомусь все так. Ірена Лішул, 18 листопада 2021 року.
13
3
198
Вірш: Нічний сад.
Весна, літо, осінь, зима. Чаруєш ти мене. В усі пори року ці. Днем також. Найчарівніший ти все ж в ночі. При сяйві місяця і зірок. При світлі ліхтарів. Квітують квіти на деревах і так. Чарівний аромат. Бузок, яблуня, груша і інші. Краса неземна. Мило оку все. Чарівний ти. Тіні, нічні тіні. Люблю я нічний сад. Ніби поринаю я у казку. Соковиті плоди манять мене. Різні кольори. Люблю. Я тебе люблю. Сад. Нічний диво сад. Ірена Лішул.
15
1
219
Вірш: Як зірвана квітка.
Я як квітка яку зірвали. Витрачено всі сили мої. За які гріхи мене темрява їсть? Навіщо так вчинили?! Як же ж боляче тепер. Обпікаюся я по життю. Як зірвана квітка- я себе так почуваю. Мої сльози. Мій біль. Весна, літо, осінь і зима. Все ніби врізалося в пам'ять і не хоче йти. Болить. Тенета страху. Вам не зрозуміти цього жаху. Не зрозуміти. Почуваюся виснаженим. Квітка. Я як зірвана квітка. Ірена Лішул.
14
1
216
Вірш: Разом це переможемо.
Сум охопив вас. По обличчю стікають сльози. Вам болить. Я знаю. Я весь ваш біль відчуваю. Прошу вас! Я звертаюся до кожного! Не плачте! Не треба! Хоч і болить серце. Чорніє душа від мороку. Не плачте! Разом ми це переможемо. Вийдемо з темряви. Та хай лунають мої слова! Лунають до вас. Не бійтеся! Хоч і складно. За чорною полосою іде світла. Подамо один одному руки. Біль і печаль. Гонимо їх. Разом! Це переможемо разом. Як би складно нам не було. Ірена Лішул.
18
3
251
Вірш: Сумно.
Скажи. Дай відповідь. Сум мене накриє. Весь біль. Коли я бачу своє відображення. Страх накриває мене. Невже ж це я? Змучений. Сам не свій. Самотній у душі. На серці біль. Чому так? Чому? Чому? Сльози ідуть градом. Привіт, привіт. Тихо я шепчу. Біль пронизує мене. Серце і душа. Я втомлений. Той хто є зі мною. Я не знаю його. Його обличчя і самого я не бачу. Незнайомець для мене. Я сам. Я сам. Сумно. Мені сумно. Ірена Лішул.
10
0
258
Стихотворение: Я вас вижу, вижу насквозь.
Насквозь. Я вижу вас насквозь. Всю вашу сущность. Джокер. С ним я сыграю. Карты- на вашу судьбу я гадаю. Вы перешли границу. Я вижу вас. Улыбку вашу лихую. Сладкая ложь? Что ж, пусть так. Я все равно знаю и говорю правду. Знаю, мне не верят. Головы вы всем задурили. И я знаю. Правда – весь мир она перевернет. Думаете, мне легко, страшно? Страшно? Нет. Нелегко? Да. Меду удивительный вкус. Вас. Я вас вижу. Темную вашу ауру. Вся ложь скоро на поверхность всплывёт. Вижу. Я вижу вас. Вижу насквозь. Ирэна Лишул.
15
0
196
Вірш: Я вас бачу, бачу наскрізь.
Наскрізь. Я вас бачу наскрізь. Всю вашу сутність. Джокер. З ним я зіграю. Карти- на вашу долю я гадаю. Ви перейшли межу. Я вас бачу. Усмішку вашу лиху. Солодка брехня? Що ж, нехай так. Я всеодно знаю і кажу правду. Знаю, мені не вірять. Голови ви всім задурили. Та я знаю. Правда- весь світ вона переверне. Думаєте мені легко, страшно? Страшно? Ні. Нелегко? Так. Меду дивний смак. Вас. Я бачу вас. Темну вашу ауру. Вся брехня скоро на поверхню спливе. Бачу. Я вас бачу. Бачу наскрізь. Ірена Лішул.
13
4
257
Вірш : Веселий я.
Прокинувся. Я радий. Бог ще один день подарував. Я ціную це. Довго в ліжку не лежу. Виходжу я на вулицю. Повітря я вдихну. Свіже повітря. З котом в обіймах я пробуду. Музика по радіо лунає. В танець ноги так і ведуть. Танцюю я тепер. Посміхаюся. Під цю пісню здається все навколо пішло, поринуло у танець. Шум вітру. Настав дощ. Танцюю я до нині. Сірі хмари не завада. Я люблю дощ. Весело. Я посміхаюся. Сьогодні веселий. Сьогодні весело мені. Веселий я. Ірена Лішул.
8
1
174
Вірш: Туман.
Мана, омана. Туман навкруги. Непроглядний край. Край дерев у лісі. Край річок небесних. Край вранішньої роси. Туман- омана. Димова завіса. Завіса непроглядна. Для очей удавана. Ірена Лішул.
11
4
151
Вірш: Допоможи!
Прошу! Дай відповідь мені. Благаю уже на колінах я тебе. Або ви. Хто небудь! Я живу в страху. Дивлюся в дзеркало. Моє життя. Можливо мені його залишити? Привіт, скажу я відображенню своєму. Моєму самотньому, лише зі страхами відображенню. Цей світ я пізнав. Я пізнав усе. Моє відображення, хочу я розбити це дзеркало! Розум, серце і душа, я у тіні. Скажу я вам привіт, можливо і посміхнуся. Попри біль можливо, я це зроблю. Вам не дізнатися. Мене справжнього вам не пізнати. Допоможи! Допоможіть! Привіт вам, привіт тобі. Я передаю привіт. Ірена Лішул 2021 рік.
11
3
180
Стих: Интересные приключения или Приключения демона.
Я выше прыгнул своей крыши. И полетел в бездомный сад. А там в затишье в винограде. Ползет змея и сеет яд . 😂Яд этот не простой. После него я словно пьян. В душе бушует ураган. Сердце ищет приключений. Но зная своё везение. В тюрьме мне потом сидеть за это приключение. Увидел Бог свое творение, нога скользнула, невезения. И с грохотом он пал на Землю. Ложись под стол ты Люцифер. Блин война, война туда в ущелье. От теперь. Нет, не буду я делать приключений. Подумал я. Лучше пойду с женой своей мириться. Ведь всё это из за меня случилось. Пошел я домой, а жена снова смотрит злобным взглядом. С сковородой в руке. Где ты был? Хочешь ещё выяснений? А нет, сперва я жду твоих разъяснений. Говорила она распираясь от злости. Зашёл я в гости к Белиалу ну, демон просто в идеале... Я выпил стопку и не помню. Мамаша слушай. Успокойся... У нас тупые сыновья один подох из- за тебя. Я ткнул ей пальцем в лоб ее. Она заткнулась. Повезло... Стих совместно с @Besessen ( Baal Zebub) .
15
5
233
Вірш: Квітка пристрасті.
Шелест листя на вітру. Я сам. Я один. Годинник північ б'є. Де ти? Хочу я з тобою піти у танець. Червона квітка. Троянда у моїй руці. Я сам. Я один. Чекаю я тебе. Суджену свою. Червона троянда. Де ж моє щастя?! Колір пристрасті. Колір мого почуття. Квітка в руках вже палає. Так довго я тебе чекаю. Часи за північ вже давно пробили. А ось і ти. Дарую я тобі її. Квітка пристрасті. Червона троянда. Червоне плаття стане твоє у мить. Не колір крові. Колір троянди. Квітка пристрасті. Кохання наше неземне. Троянда. Квітка. Червона квітка пристрасті. Ірена Лішул.
12
6
182
Вірш: Чому я плачу?
В світлий день. В темну ніч. Коливається вода. Як сльози мої. Я плачу. Чому? Чому болить моє серце? На душі колючки. Кривдникам це не болить. На вигляд я змучений. Та я сам. Ніби привид. Життя здається зруйновано. Як уламки ці тепер зібрати? Та коливаються хвилі в океані. Сльози стікають по лиці. Гірка кава. Димова завіса. Любов і та обпікає мене. Чому? Чому? Чому? Сльози градом ллють. Я плачу. Безвучно плаче і душа моя. Плаче вона. Чому я плачу? Плачу від болю я і несправедливості. Це все мене поїдає. Як човен водяна хвиля покриє. Так і біда мене поглине. Ірена Лішул.
13
6
188
Стих: В полнолуние.
Стучат часы. Полночь они пробили. Пора тайны все открыть. Слетаются ведьмы на метлах. Вурдалаки, зомби и прочая нечисть выходит из укрытий. Главный огонь зажжен. Луна полна ныне. Радостный праздник у них. Луна снова в полнолунии. Чашку крови они поднимут. В барабаны бьют. Музыканты на инструментах играют. Музыка раздастся эта кругом. В танец джентльмены приглашают дам. Ночное сияние. Праздник у них. В полнолуние веселятся они. Часы стучат. Луна. В полнолуние. Ирэна Лишул.
16
4
243
Вірш: В повний місяць.
Стукотить годинник. Північ він пробив. Час таємниці всі відкрити. Злітаються відьми на мітлах. Вурдалаки, зомбі і інша нечисть виходить з укриттів. Головний вогонь запалено. Місяць повний нині. Радісне свято у них. Місяць знов у повні. Чашку крові вони піднімуть. В барабани б'ють. Музики на інструментах грають. Музика залунає ця кругом. В танець джентльмени запрошують дам. Нічне сяйво. Свято в них. В повний місяць веселяться вони. Годинник стукотить. Місяць. В повний місяць. Ірена Лішул.
13
9
214
Вірш : При сяйві місяця.
В танець мене поведуть. В швидкий танець. Заплющено очі мої весь цей час. Чого я боюся? Боятися ж нічого. Розплющую я очі. Бачу тебе. В очах твоїх щастя я помічаю. Наближаєшся ти до мене. В обійми міцні береш. Іскра. Між нами вона пробігла. Моє і твоє серце швидше стукотить. При сяйві місяця, неземний для мене ти. Наші руки переплетено. Ти і я . Разом. Відтепер. Пара ми відтепер на вік. Місяць. Чарівне сяйво твоє. Ірена Лішул.
12
1
169
Вірш Інший листопад
Біль тривожить мене. Морок огортає душу. Ніби себе забуваю я. Привіт, привіт. Привіт я промовлю. Серце за болить. Та стою я на роздоріжжі. Душа запече. Мені болить, мені болить. Ніби я не тут. Дивне відчуття. Я як привид. Ніби один. Листя під ногами зашелестить. Листопад, ти інший був до нині. Та сплітаються пальці рук. Мучусь, мучусь я. Терзають мене думки. На самоті, на самоті. Листопад. Інший листопад. На самоті я. Ірена Лішул.
10
5
148
Стих Ведьма
В ночном свете луны. Ее заметно. Кипит котёл на земле. Волшебство ходит вокруг неё. Её подруги к ней идут. Кипит сильнее котёл. Приворот, отворот. В ночь на Хеллоуин сильнее всё волшебство. Вся тёмная сила и здесь, и там. Ведьма становится сильнее. Её глаза наполняются огнём. При полной луне бьют часы. Ведьмы, за руки возьмёмся. Чары, наши чары развеяться кругом. Хеллоуин время. Чуда время.
18
0
171
Стихотворение : Хиромант.
В ночь, день- ты судьбу читаешь. Мистика ходит вокруг тебя. Мистические судьбы ты нам говоришь. Имя тебе дано Хиромант. В ночь на Хэлуин к тебе люди простые и нет выстроились в очередь. Судьбы. Хэллоуинськие, необычные и тайные судьбы ты нам откроешь. Ведьмы и вурдалаки, вампиры и русалки. Сам дьявол проснется и придет к тебе. Хиромант. Твое имя Хиромант.
12
2
279
Хіромант.
В ніч, в день. Ти долю нам читаєш. Містика ходить довкола тебе. Містичні долі ти нам промовляєш. Ім'я тобі дано Хіромант. В ніч на Хеллоуїн до тебе люди прості і ні вистроїлися в чергу. Долі. Хеллоуїнські, незвичні й таємні долі ти нам відкриєш. Відьми й вурдалаки, вампіри й русалки . Сам диявол прокинеться й прийде до тебе. Хіромант, твоє ім'я Хіромант. Ірена Лішул 2021 рік.
11
5
248
Вірш Наглядач
Ох! Протягну я до неба. Тяжко, тяжко. Вони цього не розуміють. Я немов замкнений в камері. Всім весело- та не мені. Відімкнено двері, та не на волю. Сковують мене кайдани. Мене у них замкнули. Мене ведуть, пильний погляд на мене поглядає. Злобна посмішка на його лиці. Мене ведуть! Хочу я вибратися , та мене ведуть. Мене перевели. Кімната страхів. Я сам із ними. Лиш пильне око за мною стежить. Наглядач. Його ім’я Наглядач. Ірена Лішул 2021 рік.
14
1
211
Вірш: А на лиці твоєму.
Скільки нас, скільки і думок. Застукоче твоє серце. Небеса, зорі, сонце, місяць. Темна і світла пора. Нічні ліхтарі, відблиск світла на снігу. А на лиці твоєму маска. А на лиці. Хочу я доторкнутися до тебе. Відштовхуєш мене ти. Таємнича, немов тінь. Я тобі вірш напишу, хочеш? Хочеш, малюнок я тобі намалюю? А хочеш і взагалі вирушимо в подорож? Скажи. Мовчання твоє немов ніж у серце. Маска, ця маска. Фальшиве кохання. На губах моїх кров, в очах сльози. Маска, кохання наше марево. Ми не пара. Я і ти. Ми ніхто один одному. Маска на лиці твоєму вона. Ірена Лішул.
16
5
257
Вірш: Мої шляхи.
Я ігнорую вас. Годі піддаватися контролю. Я іду. Іду по своїх стопах. Роблю обдумані кроки. Мої шляхи розійшлися з вашими. Ви- не указ мені. Мене підтримують рідні і друзі. Ви їжте пил, а не мої сльози. Сліз вам я не покажу. Боєць по життю. Один , два, три. Немов курок натиснули. Три, два, один. В повітрі ваші злі думки й слова повисли. Червона троянда, її шипи. Я як троянда. Ось такі мої шляхи. Ірена Лішул.
14
3
197
Вірш: Як чорний лебідь.
Як чорний лебідь. Я немов цей птах. Нічні свічі. Ліхтарі, зорі. Над темною річкою вони кружляють. Серце робить тисячі ударів. Вино ігристе в бокалі заграє. Нічне небо. Мої таємниці. Твоїм губам я все відкрию. Всю правду, що я приховував від тебе, сьогодні я її прошепочу. Тисячі слів моїх. Як чорний лебідь над темною річкою мої думки літають. Зятагне в омут радісних подій. Мої і твої мрії здійсняться умить. Як лебідь. Як чорний лебідь. Лебідь і лебідка ми вдвох. І затишно мені і спокійно тобі. Як лебідь. Як чорний лебідь. Ірена Лішул. 2021 рік.
25
9
289
Вірш : Невідомість.
Чую стук серця. Вона мене лякає. Біль в мою душу і тіло вселяє. Ноги і руки не слухаються мене. В очах мій азарт помітний. Що мені робити ? Як мені бути? Дивний і чарівний для мене ,світе, ти є! Атака. Атака різностей. Невідомість. Ця невідомість. Лякатися мені, а може і ні. Невідомість- чаруюча і дивна ти. Ірена Лішул. 2021 рік.
20
5
267
Стих: Я выгляжу.
Смотрю на отражение свое. В глазах застывшие слезы. Я выгляжу таким жалким, оглядываясь на свою жизнь. Сердце мое боль пробирает. Руки к лицу я подниму. Пытаюсь я не плакать, но все напрасно. Все кажутся мне счастливы, а на душе моей мрак. Пустота в середине меня. Прощайте, кажется, навеки все мои мечты, все мои цели. Слезы градом полью. Не плакать я пытался. Моему отражению я скажу привет. Моему давно измученном отражению. Ирэна Лишул 2021 год.
31
3
279
Я виглядаю.
Дивлюсь на відображення своє. В очах застиглі сльози. Я виглядаю таким жалюгідним, озираючись на своє життя. Серце моє біль проймає. Руки до обличчя я піднесу. Намагаюсь я не плакати, та все марно.. Всі здаються мені щасливі, а на душі моїй морок. Пустка в середині мене. Прощайте, здається, навіки всі мої мрії, всі мої цілі. Сльози градом поллю. Не плакати я намагався. Моєму відображенню я скажу привіт. Моєму давно змученому відображенню. Ірена Лішул 2021 рік.
19
8
253
Вірш: Моя тривога, я тебе не приховаю.
Вона розриває мене з середини. Як уламки скла- розлетілася на друзки душа моя. Серце моє налито червоним. Кольори в душі темні грають. Основа моїх снів- чорні тони. Вона мене розриває. Вона мене тримає на ланцюгу. Де звільнення моє? Я не знаю. Вона мене розриває. Сльози гіркі днями і ночами ллються з очей моїх. Моя тривога це. Моя тривога я тебе не приховаю. Ірена Лішул.
30
8
247
Вірш : Рідні, що живуть у памяті тепер.
Візьму фотографію я в руки. Потім ще одну. І так – по колу. Розглядаю я їх. В очах застигли сльози. Поринаю я у спогади. Дитинства давній час. Пробіжки зранку по росяній траві. Гра у хованки. Де подорожник заспокоював біль від рани. Ігри у пісочниці. Гра іграшками. Обійми, поцілунки, голоси... Тоді були усі разом. На жаль, з часом втрачено було багатьох. Слова подяки. Вдячність вам. Рідні. Рідні, що живуть у пам’яті тепер. Ірена Лішул. Стих: «Родные, что живут в памяти теперь». Возьму фотографию я в руки. Потом еще одну. И так - по кругу. Рассматриваю я их. В глазах застыли слезы. Погружаюсь я в воспоминания. Детства давнее время. Пробежки по утрам по росистой траве. Игра в прятки. Где подорожник успокаивал боль от раны. Игры в песочнице. Игра игрушками. Объятия, поцелуи, голоса ... Тогда были все вместе. К сожалению, со временем потеряно было многих. Слова благодарности. Благодарность вам. Родные. Родным что живут в памяти теперь. Ирэна Лишул.
34
7
248
Стих: Воспоминания о городе.
Волшебный город, ты по ночам снишься: тогда, теперь и, видимо, навсегда. Как же там хорошо было жить. Ничто не предвещало нам беды. Никто тогда не знал, да и не мог представить: теперь мы там не живем. Проходит время, летят года, а мы до сих пор как на границе: живем не здесь, а там. Это мгновение ... Это уже давно прошедшее время, а дни печальные, далекие будто до сих пор преследуют нас. Ох это время ... Сердца наполнило болью и страданием, создало траурный мир потерянных надежд и несбывшихся мечтаний. Прости нас, город, и прощай. К сожалению, теперь навсегда прощай. Ирэна Лишул.
33
12
239
Вірш: Цвіт бузку.
Білий, рожевий, фіолетовий, змішаний і інші... Його кольори незліченні. Тепло і холод. Ясне сонце, краплі дощу. В саду і на узбіччі доріг, його цвіт милує око. Аромат чарує . Весна. Пізньою весною віє. Вітер. Здійметься вітер. Квіти твої закружляє він, немов у танці. Цвіт бузку... Бузок- краса пізньої весни. Твій цвіт- зачаровує мене . Ірена Лішул. 3. 05. 2021 рік.
32
2
355
Вірш: Моя любов.
Букет з троянд червоних поставлю я у вазу. Мій показник любові-один із них. Їх я не викинула у вікно. Не розлетілися вони на вітрові. Моя любов до тебе безмежна. Завжди тільки сльози щастя в очах моїх. Серце не болить від гострого слова. Воно лише співає від любові. Люблю тебе. Дуже я тебе люблю. Душа, хоч може і були там колись грозові хмари. Вір- лише сонце світить там тепер. Моя любов. Про неї можу багато ще всього тобі сказати. Та що там? Нехай весь світ знає , як я тебе люблю. Ірена Лішул.
31
4
343
Вірш: Обпечені ми полумям.
. Спекотний день. Ні , не від сонця ясного. Проміння сонячне давно тут не сяяло уже. Звук вибуху лунає. Обпечені ми полум’ям. Всі ми обпечені ним. Бачимо жовті, червоно- оранжеві тони. Обпечені ми. Серце біль проймає. Червоний колір в нім біжить. Вдивляємося в вогонь. Жовтий й помаранчевий тон. Обпечені ми полум’ям. За що? Навіщо? Запитаєте ви. Обпечені полум’ям всі ми були. Ірена Лішул.
26
5
458
Вірш: Моя муза- хто вона?
Темна ніч, яскравий день. Є хоча б найменша можливість- аркуш, олівець до рук, я творю. Звідки приходить натхнення? Що, примушує мене це усе робити? Відповідь. Однозначної відповіді я дати не можу. Моя муза- хто вона? Таємна дівчино, про тебе багато хто хоче дізнатись. Скажу напевно так: моя муза – різна вона. Яка саме буде сьогодні, та чи і буде взагалі?! Ця відповідь, невідома і мені. Моя муза- хто вона? Однозначної відповіді у мене нема. Ірена Лішул.
28
1
422
Вірш: Спогади про місто.
Чарівне місто, ти ночами снишся: тоді, тепер і, мабуть, назавжди . Як же там добре було жити. Ніщо не віщувало нам біди. Ніхто тоді не знав, та й не міг уявити: тепер ми там не живемо. Минає час, летять роки, а ми і досі наче на межі : живемо не тут, а там. Ця мить ... Це вже давно минулий час, а дні сумні, далекі неначе до цих пір переслідують нас. Ох же цей час... Серця наповнив болем та стражданням, створив жалобний світ втрачених надій і нездійснених мрій. Прости нас, місто, і прощавай. На жаль, тепер назавжди прощавай. Ірена Лішул.
26
1
280
Вірш: В останній раз.
В останній раз. Сьогодні останній для нас тут день. Крокуємо ми – один за одним. Очі хочеться до низу опустити. Натомість -погляд наш прямий. Хочеться плакати. Боляче прощатися з усім. Кроки робили. Спинились у визначений час. Слова промовили. Прощання- не легко нам далося. Місце. Місце де багато хороших спогадів у пам’ять нам передалось. Разом і окремо. Ігри і праця. Свята- різні теми. Дружба, а у когось вже й любов. Школа- назва місцю цьому. Школа. Рідна наша школа. Як би складно не було прощатись. На жаль потрібно так. Школо! Хоч і останній для нас сьогодні день в тобі. Завжди. Завжди будеш в нашій пам’яті ти. Школа. Рідна школа. В останній раз. Ірена Лішул.
51
13
509
Вірш: Грайливий кіт.
Після важкого дня, по вечорах , по буднім і вихідним ранках. Він зустрічає мене. Напевно радий мені? Він мій пухнастий друг. До нього я пригортаюся і в радості, і в сумі. Слова я йому говорю. Можливо, він мене і не розуміє, та всеж він уважний слухач. З клубочком ниток він грає. На руках моїх він. Я його тримаю. Не знаю, зручно йому, а можливо і ні. Його мурчання-спокій на душі моїй. Кіт. Грайливий кіт. Грайливий кіт- мій пухнастий друг. Люблю. Я тебе люблю. Ірена Лішул.
51
5
453
Вірш " Аромат чорної кави"
Аромат. Кавовий аромат. Бентежить запах чорної кави мене. Заплющую очі. Ніч. Зорі і місяць. Світло ліхтарів. Спів нічних птахів. В танець ночі - заманює аромат чорної кави мене. Відкрию я очі і посміхнусь. Світ кави. Чорної кави. Заманив він мене до себе. Кава. Чорна кава. Її аромат від нині- таємним щастям для мене є. Аромат чорної кави. Ірена Лішул.
53
8
399
Стихотворение " С новым годом"
Множество слов сегодня мы проговорим друг другу, своей любви, в группе и просто так, наедине с собой. В душе вспомним тех, кто нынче эсть с нами и по тропинке нашей идёт. В памяти вспомним тех, кто уже не с нами. Готовились мы кто очень, а кто и нет. Кто встречал в кругу семьи. А кто и сам. Не важно, это в прошлом сегодня будет всё: и радость, и печаль и всё остальное. Звук часов все мысли в них, и сердце бьётся в такт. Бокалы с шампанским, стаканы с соком или ситром, не важно со слезами на глазах или с улыбкой до самых ушей. Часы бьют, подняли свой напиток. Вместе воскликнули ура! За тебя! Привет наш новый год. С новым годом! Ирэна Лишул.
65
4
404
Вірш "Новий час"
Один крок ти ступив. Коли все довкола змінилось. Сонце дощем замінилось. Весна осінню стала. Дощем залило всі міста і дороги. Листя навколо вітром рознеслось. Слова на листі твоєму перемінились. Людські долі в одну мить змінились. Зміни прийшли, і вони змінились. Там, де раніше чути запах кави було, там тепер запах соку з айви. Де сонце світило, там де пекло нам від жари. Там тепер вітряно стало. І град повибивав шибки. Там, де були суходоли, там тепер річки. Там, де був сад і росли дерева... Усе на зміну нам прийшло. І своє щастя принесло. І своє щастя воно нам принесло. Ірена Лішул.
57
2
602
Вірш " З новим роком"
Безліч слів сьогодні ми промовим один одному, своїй любові, в групі і просто так, на самоті з собою. В душі згадаємо тих, хто нині є із нами і по стежині нашій йде. В пам’яті згадаємо тих, хто уже не з нами. Готувались ми, хто дуже, а хто і ні. Хто зустрічав у колі сім’ї. А хто і сам. Не важливо, це в минулому сьогодні буде все: і радість, й сум, і решта того всього. Звук годинника всі думки у ньому, і серце б’ється в такт . Келихи з шампанським, стакани з соком чи ситром, не важливо з сльозами на очах чи з усмішкою до самих вух. Годинник б’є, підняли свій напій . Разом вигукнули ура! За тебе! Привіт наш новий рік. З новим роком! Ірена Лішул
58
4
635
Вірш " Просто біль"
Біль. Слово, від якого ідуть мурашки по шкірі. Розповзається він по тілу і підступає до душі моєї. Не заховатись мені від нього. Біль. Страждання. Непосильна ноша. Просто біль? Не знаю чи витримаю я його. Прошу, звільніть мене від нього. Немов сковано ланцюгами. Я в полоні. З останніх сил стискуються зуби. Не можу поворухнутись я. Болить душа моя. Прошу, підтримайте! Допоможіть! Цей біль. Прошу, мені це все спиніть! Боляче! Боляче! Боляче! Боляче мені! Ірена Лішул.
66
8
640
Вірш " Про батьків".
Хто любив мене із самого мого початку? Тоді я ще і не була любима іншими... Як слід лиш відповідь одна: батьки. Мої батьки. Виховували вони мене з самого малку. Допомагали пізнавати світ. Все, що ти не можеш розповісти іншим- можеш розповісти їм. Мамо. Тату. Скільки б мені не було років : п’ять, десять, двадцять та хоч і всі сто! Я буду завжди любити вас. І вдячною за все буду! Як добре, що ви у мене є. Люблю! Ірена Лішул.
57
3
480
Вірш "Жовтий і синій- два кольори"
Небо й колосся. Єдина палітра. Жовтий і синій - два кольори. Земний і небесний світи- в єдине злилися. І в нашому серці доповнюються вони. Кольори неба й колосся. Дві палітри- єдине ціле. Жовтий і синій - два кольори. Рідний наш прапор!!! Ірена Лішул.
37
0
261
Вірш "Герої".
Заспівали люди пісню сумного часу. Герої вони були. За правду. За всіх вони стояли. Стояли до останнього дня. Останній день свого такого над короткого життя. Сказати б фатум - доля їх була. Це не сказати нічого. Їх слава устелена червоним . Червоні троянди... Їх пелюстки розносяться серед людей. Тисячі слів пошани. Для героїв наших. Їх не поверне час. Назавжди вони в серцях у нас. Слава їм. Слава! Розноситься вона по світу. Героїв шануй і пам'ятай. Їх сміливі вчинки ніколи в житті не забувай. Ірена Лішул.
36
1
180
Вірш " Найкращому другу"
Так я намагалася товаришувати з усіма. Ніби все було добре. Але усьому, що зі мною було у стінах школи, я завдячую тобі.Коли поселялася в мені невпевненість, ти вірив в мене. Коли я здавалася, ти не відвернувсь .Ти сказав мені: не здавайся ніколи!Ти вірив у мої таланти. А отже вірив в мене. Між нами було багато. Ми пережили різне. Дякую тобі. Я буду вдячна за все тобі завжди. Ірена Лішул.
44
6
363
Вірш " Те, що поїдає душу".
Самотність. Слово, що є страшніше смерті. Ні до кого звернутися. Ні поговорити ні з ким. Те, що поїдає душу. Ти ніби тінь. Тебе стає не помітно. Замкнута в собі. Замок цей не відчинити. Ключа було давно загублено. Самотність. Слово в душі твоїй лунає і по життю воно супроводжує тебе всюди. Самотність! Ліпше мені не показуватися ніде. Нічого не промовляти в голос. Самотність. Чи довго буде тривати це усе? Ірена Лішул.
35
1
316