Вампір

Алиса Скарлет

І вампірам важко... Один укус і дві струї, Розум помало вмирає в мені, Жили холонуть, серце висихає, Життя в очах моїх зникає... Спрага мучить, вже не можу, Крові хочу, дуже хочу... Тяжко зараз мені, повір, Тяжко дуже - я вампір... Кожної ночі не можу спати, Прокидаюся без пам'яті, йду гуляти, В нічному тумані, на сірій дорозі, Розкриваю крила, та літати не можу... Моєї крила обгоріли, Коли випив крові в людозвіра... Так живої крові вже нема, Всюди мертва, всюди брудна, Я зголоднів, повір, Дуже тяжко, Я вампір.

2019-08-06 13:50:17

Інші вірші поета

Я хочу знати,любиш ти мене...

Інші поети

it'sdher _

@ddher_

Merlin911

@garovan321

Оленка Ридчук

@Helena_Violin

Схожі вірші

Всі

"Hannah"

Jojo Harl

Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.

17477

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12791