Блог
Всі
Вірші
Всі
Плівки
Крізь плівку старих фотографій
що змушують нас горіти з лиця.
Ми повні амбіцій, як в світі утопій
прекрасна на тобі кожна дрібниця
Хоч більше не там ми
й не здогадуюсь де ти,
абстрагують нас наші думки,
та все ж плівки старі нагадають.
Нагадають як разом ці двоє кохають,
як засинають, щоб бачитись в снах,
краєвид диваків улюблений зранку
стоїть навіть з закритими шторами.
І п'яні танці до ранку під пісню БІ-2
зникли з щасливими лицями.
Коли ж не такими ми стали?
Коли все стало так сильно мінятись?
Тільки у снах тепер бачу,
наше щасливе сумістне життя,
нашестям сліз висічу на плівках,
такі спогади рідні серцю болючі.
7
0
215
