На злобу дня
AnnaMary
За вікном вже осінь, Давно пожовкле листя. А ти все думаєш - Чим можеш бути корисна. Зберися з думками Та гайда на працю. Тварини чекають Твоєї віддачі.
2022-10-02 09:06:31
28
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
AnnaMary
@Лілія Гулик люблю їх
Відповісти
2022-10-03 16:05:58
1
AnnaMary
@Регіна Касі Я деякий час працювала у ветеринарній клініці))
Відповісти
2023-08-13 18:32:07
1
AnnaMary
@Регіна Касі Асистентом ветеринара
Відповісти
2023-08-13 18:33:25
1
Інші категорії
Поеми Любовні Гумористичні Вірші в прозі Ода Філософські
Інші поети
Марія
@VictoriaLerua
Irunkaa
@Irunkaa
Kary
@Driming_comes
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4839
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12385