Рукавички (17. 04. 2025 — 18. 04. 2025)

Емі сиділа біля операційної.

Сьогодні вранці її батько пішов до крамниці, поки вона готувала сніданок. Та коли він переходив дорогу, на нього налетіло авто, що з'явилося невідомо звідки, і так само раптово зникло. Хтось з перехожих почув звук удару та викликав швидку, а потім знайшов у телефоні постраждалого контакт "донечка" та подзвонив.

Емі не повірила своїм вухам, але потім схопила сумку, вдягла куртку та рукавички і прибігла до лікарні, не закінчивши готувати. Хоча б плиту не забула вимкнути...

Лікарня знаходилася через вулицю. Від швидкого бігу Емі стало спекотно, тож вона розстібнула куртку та сховала рукавички в кишеню.

Прибігши на місце, вона назвала своє прізвище та пішла шукати операційну. Зазирнула всередину, але за спинами хірургів нічого не розгледіла.

Операція обіцяла бути довгою та складною. Єдине, що Емі зрозуміла з усього, сказаного лікарем, коли вона прибігла, те, що в батька розірвано кілька внутрішніх органів. Хоча шанс є. Він має вижити. Їм треба поговорити.

Нещодавно Емі дізналася, що в неї є рідний брат. Але батько не хотів про це говорити. А вчора, коли вона знову спитала, вдарив її. Тому Емі сподівалася, що він виживе та усе пояснить.

Емі чекала, і не помітила, як задрімала. А за деякий час її розбудив лікар. Операція завершилася і її батька повезли до палати. Доведеться трохи полежати в лікарні, але принаймні він живий.

Хоч як лікарі вмовляли її поїхати додому, та Емі наполягла, що залишиться на ніч. Завтра треба не забути звернутися до поліції...

Ейден лишив автівку недалеко від лікарні. Перша спроба була невдалою. Він все життя прожив із матір'ю, яка його любила. І він її теж. Але якось він спитав про батька, і мати розповіла, що він був успішним бізнесменом, і дуже хотів доньку. Він чомусь вважав, що донька буде більше думати та піклуватися про нього, а не про його гроші. Тому коли в них спочатку народився хлопчик, вони посварилися, хоча і не розійшлися. Лише після того, як через рік народилася Емі, він дав своїй дружині трохи грошей та наказав їм забиратися. Тепер в Ейдена є дві мети: знищити батька та знайти сестру. Першої він майже досяг. Але як виявилося, удар був недостатньо сильним. Тож тепер треба завершити справу. Та відмити автівку від крові...

Вже був вечір. Він зайшов до майже порожньої лікарні, ховаючи ніж у кишені. Назвавшись родичем пацієнта, він дізнався номер палати та піднявся ліфтом на четвертий поверх. Підійшовши до дверей, Ейден завагався, побачивши у палаті сплячу дівчину. Якщо він зараз увійде — вона прокинеться та все зіпсує. Тож треба зачекати.

Емі прокинулася, коли до палати зайшов лікар, щоби оглянути її батька. Вона вийшла та пішла до туалету, щоби пізніше нікого не розбудити.

Ейден бачив, як дівчина вийшла. Але лікар досі був всередині. Це проблема. Та не надто серйозна. Лікар схилився над пацієнтом, перевіряючи його пульс та дихання, тому не помітив, як Ейден підійшов ззаду та вдарив його молотком по голові. Тоді ще раз. І ще... Лікар впав на підлогу. Ейден підійшов до напівпритомного батька та його також вдарив кілька разів. Після цього вимкнув світло. А тоді замахнувся та підстрибнувши до стелі, розбив лампу. Потім пішов до вбиральні, мити руки.

Перед ним з сусідньої палати вийшла медсестра. Вона швидко озирнулася на нього, та помітивши плями на кофті, побігла геть. Ейден побіг за нею. Одним сильним ударом він пробив їй череп, збивши її з ніг, та затягнув тіло до найближчого приміщення.

Повернувшись, Емі помітила, що в палаті темно та зовсім тихо. Схоже, лікар вимкнув світло, коли пішов. Вона відчинила двері та натиснула на вимикач, але нічого не сталося. Мабуть, лампочка перегоріла. Навпомацки вона пішла до ліжка але перечепилася через щось велике на підлозі. Увімкнувши ліхтарик на телефоні, Емі ледь стрималася, щоби не закричати, та вилетівши в коридор, побігла шукати допомогу.

Ейден повернувся саме вчасно, щоби побачити, як дівчина в паніці вискочила з палати та кудись побігла, озираючись на всі боки. Якщо вона кого-небудь зустріне або викличе поліцію — його спіймають. Він має зупинити її. Тож він одягнув капюшон і побіг слідом за дівчиною.

Емі почула кроки, а озирнувшись, побачила хлопця, що біг в її сторону. Його одежа була чимось забруднена. Схоже на... кров? Чи то їй так здалося? Обличчя вона не бачила, але це було не обов'язково. Емі побігла сходами на поверх вище та вперед по коридору. Хлопець не відставав. Біля ліфта Емі зупинилася, переводячи подих. Та побачивши силует в кінці коридору, натиснула на кнопку виклику ліфта. Цього разу він чомусь їхав дуже повільно. Вона стала спиною до дверей, спостерігаючи, як темна фігура повільно наближається. Та як тільки між ними лишилося всього пару метрів, двері ліфта роз'їхалися і Емі майже впала всередину. Тоді підскочила до дверей і перш ніж незнайомець встиг зупинити двері, різко вдарила по кнопці першого поверху. Руку наче струмом пробило. Емі відійшла до задньої стіни та спершись на неї, видихнула. Чому вона одразу не побігла вниз??

Вказівний палець розболівся. Поглянувши на свою руку, Емі побачила, що ніготь сильно задерся посередині і з-під нього пішла кров. Вона стала ритися у кишенях, шукаючи серветки. Нічого, навіть хустинки немає. Емі засунула пальця до рота, злизуючи кров. Біль трохи вщух. Вона розслабилася. Аж тут ліфт зупинився і двері роз'їхалися...

До ліфта лишилося кілька кроків. Що тепер робити? Куди вона поїхала? Скоріш за все, на перший поверх. Якщо тільки в паніці не переплутала кнопки. Засвітився квадратик з трійкою. Ейден поклав молоток до кишені, зірвався з місця та побіг до сходів. Перестрибаючи через кілька сходинок, він спустився на перший поверх. Ліфт ще був на другому. Ейден підійшов ближче, втупившись у табло зверху. Він був готовий бігти нагору, якщо вона там і вийде. Але ліфт опустився на його поверх та двері роз'їхалися.

Емі застигла на місці. Людина у брудному светрі стояла прямо навпроти. Тепер Емі була впевнена, що це кров. Хлопець (вона вважала, що це хлопець) підняв руки вгору та почав повільно заходити до ліфту. Їй здалося, що він щось говорить, але вона нічого не чула. А коли він підійшов впритул, Емі обхопила голову руками та опустилася на підлогу. Хотіла щось сказати. Просити, щоби не вбивав її, обіцяти, що нікому нічого не розповість. Але знала, що це марно. Він розізлиться і тоді точно вб'є її.

Ейден взяв її за руки та підняв з підлоги. Нарешті міг як слід роздивитися обличчя. Блакитно-зелені очі, як і в нього. Такий самий ніс. Навіть родимка на щоці. Це точно Амелія, його сестра. Він ніжно обійняв її.

— Вибач, що так налякав. Я все життя мріяв прбачити свою сестру. Мама сказала, що батько відвернувся від нас, тому я маю забути про нього і про тебе. Але я дуже радий, що нарешті тебе знайшов.

Емі мовчала. Він опустив погляд на її руку та побачив засохлу кров. Ейден повів Емі до кабінету медсестри. Там намазав її палець антисептиком та забинтував. Потім вони пішли до виходу з лікарні. Емі непомітно дістала з кишені рукавички та кинула їх на підлогу.

Навулиці стало ще холодніше, ніж було зранку. Вони сіли до його автівки та поїхали. Ейден побачив у дзеркалі, що Емі розтерає замерзлі руки. Він бачив, що з кишені її куртки стирчали рукавички, то чому вона їх не одягла?

— Одягни рукавички, скоро приїдемо.

— Здається, я загубила їх десь у лікарні. Не пам'ятаю. Я була дуже налякана.

— А...

Вона зробила це навмисно? Вона хоче здати його поліції? Кляті рукавички... Гаразд, це лише маленька неприємність. Ейден дістав свої рукавички та передав їй.

— Тримай. Пізніше купимо тобі нові.

Емі посміхнулася та одягла рукавички. Спочатку він вилікував її палець, тепер це... Та все одно вона не може дати йому втекти. Навіть її брат не повинен безкарно вбивати людей. Він загальмував та озирнувся до неї. Тоді повністю зупинив автівку, вийшов та заліз до Емі на заднє сидіння. Вона занервувала.

— Щось не так?

— Все гаразд. Просто досі не можу повірити, що зустрів тебе.

Він простягнув руки та знову обійняв її. А відпустивши, обхопив долонями обличчя Емі, дивився в її очі та посміхався. Емі вже майже не боялася його, тож щиро посміхнулася у відповідь.

Раптом Ейден опустив руки на її шию та стиснув. Емі почала махати руками. Намагалася подряпати його пальці, але здавалося, він взагалі не відчуває болю. В очах потемніло.

Він ще трохи надавив на шию сестри після того, як її руки впали на сидіння. Про всяк випадок. Потім змінив їй позу та накрив своєю курткою, яку до цього лишив в автівці, бо йому стало спекотно, через адреналін. Все виглядало так, наче Емі просто спить.

Ейден знову завів двигун та поїхав у бік річки. Під'їхавши до мосту, він витягнув тіло Емі з автівки. Озирнувся довкола в пошуках чогось важкого. З краю дороги валялося кілька великих каменюк. Ейден взяв дві найбільших та поклав до сумки Емі. Туди ж поклав молоток. Потім потягнув тіло до краю мосту та скинув у воду. Він хотів повернутися до лікарні, знайти та забрати рукавички. Але якщо вони вже знайшли тіла та викликали поліцію, це надто ризиковано. Йому просто треба сховатися. Тож Ейден сів у авто, перевірив документи та поїхав геть.

Лікар, що прокинувся після нічної зміни, побачив кров у коридорі та викликав поліцію. Вони обшукали усю територію лікарні, знайшовши три мертвих тіла. А також пару жіночих рукавичок заляпаних кров'ю. Жоден з лікарів чи пацієнтів їх не впізнав, тож рукавички відправили на тест ДНК. Визначити, чиї це рукавички, було не важко, та коли вони хотіли поспілкуватися з Амелією, на їхні дзвінки та повідомлення ніхто не відповідав. А приїхавши до неї додому, вони нікого не знайшли. Тоді поліція вирішила використати пошукових собак. Взявши слід, пес побіг до річки.

Але коли водолази витягли тіло з води, відбитків не лишилося. Зате в її сумці було знайдено каміння, що допомогло їй потонути. Також в її сумці знайшли молоток, що імовірно і був знаряддям вбивства людей у лікарні.

Не виключеною була можливість самогубства. Якщо ця дівчина була в депресії, могла сама покласти каміння до своєї сумки та стрибнути в річку. А якщо вона посварилася з кимось у лікарні – могла вбити їх. Але навіщо вона взяла молоток з собою, коли пішла стрибати з мосту?

Але під час розтину, судмедекспертиза визначила, що дівчину задушили. Вона була вже мертва деякий час, коли опинилася у воді. Поліція почала шукати усю можливу інформацію про неї та її оточення. Друзів у цієї дівчини не було. ЇЇ мати давно померла від хвороби; батька було вбито позавчора, а брат... Спочатку він не викликав жодних підозр. Але про всяк випадок, його теж вирішили перевірити. І дехто з медсестер впізнав його на фото. Тобто в ніч вбивства він був у лікарні.

Приїхавши за адресою, поліцейські спочатку дзвонили та стукали в двері. Потім один з них подивився у дверний глазок, та побачив по той бік хлопця, що мовчки спостерігав за ними. Схоже, він не був налаштований на діалог. Поліцейські вирішили почекати навулиці, поки він вийде, і тоді поговорити з ним. Але ні до вечора, ні наступного дня, він так і не вийшов з будинку.

Ейден знав, що рано чи пізно його знайдуть. Приїхавши додому, він перевдягнувся та залив закривавлений одяг відбілювачем у тазику. Чи цього вистачить?...

Він ходив по квартирі, намагаючись придумати, що робити далі. Коли у двері постукали.

Навіть якщо його не звинуватять, він не хотів розмовляти з поліцією. Так, він вбив свого батька. І сестру. Але на те були причини. Батько відмовився від нього. А сестра його зрадила... Він не винний. Але ніхто в це не повірить.

Тому скільки б поліція не стукала в його двері, він не відчинить.

Тож поліцейські зателефонували знайомому, що вміє зламувати замки. Він приїхав досить швидко. Привітавшись з усіма, він почав роботу, та коли за пів години відчинив двері, нікого за ними не побачив.

Поліцейські увійшли до квартири, тримаючи напоготові зброю. У квартирі нікого не було. На столі стояв увімкнений ноутбук, на екрані якого був відкритий пошук інформації про дівчину Емі та її батька, які нещодавно були знайдені мертвими. Переглянувши інші дані на ноутбуці, поліція зробила висновок, що цей хлопець — брат дівчини, знайденої у річці. І хоча в лікарні його начебто бачили в крові, поки що, поліцейські не були впевнені, що саме він — вбивця.

Треба знайти його та допитати. Поліцейські оглянули по черзі всі кімнати. У ванній кімнаті вони побачили тазик із брудною одежею. На сірій кофті розтяглася кривава пляма.

Лишилося перевірити кухню. Увійшовши туди, вони побачили, що вікно відчинене. Стрибати з сьомого поверху — погана ідея. Наврядчи після такого виживають. Але просто, щоби пересвідчитися, один з поліцейських визирнув у вікно.

На дорозі в калюжі крові лежало мертве тіло. Вони побігли на вулицю, дорогою викликаючи швидку. Сподіваючись, що якимось дивом хлопець досі живий. Але підійшовши ближче, вони зрозуміли, що ні. Вони викликали швидку і лікарі, що приїхали трохи пізніше, підтвердили їхні здогадки. А ще, один з них згадав що вже бачив цього хлопця в їхній лікарні. Він прийшов провідати батька після операції, а потім кудись подівся. А зранку лікарі знайшли знайшли два трупи. Поліцейські подякували за надану інформацію та поїхали у відділок. Справу закрили швидко, але ніхто цьому не зрадів.